РОДИЧІ ВИРІШУВАЛИ ПРОБЛЕМИ З ДОПОМОГОЮ НОЖА - 29 Ноября 2009 - Новини Закарпаття та Світу
Главная » 2009 » Ноябрь » 29 » РОДИЧІ ВИРІШУВАЛИ ПРОБЛЕМИ З ДОПОМОГОЮ НОЖА
16:21
РОДИЧІ ВИРІШУВАЛИ ПРОБЛЕМИ З ДОПОМОГОЮ НОЖА
Коли Владислав прокинувся, у хаті було темно. У голові гуділо, горло пересохло, з якогось дива неабияк боліла рука. Довкола на підлозі розлито щось липке. Підвівся, у потемках нащупав горнятко, зачерпнув води і жадібно випив. Втамувавши спрагу, запропонував воду своєму стриєві, який спав на іншому ліжку. Але той не відповідав. Владислав перепитав ще раз, однак знову мовчанка. Тоді молодик увімкнув світло і… Коли Владислав прокинувся, у хаті було темно. У голові гуділо, горло пересохло, з якогось дива неабияк боліла рука. Довкола на підлозі розлито щось липке. Підвівся, у потемках нащупав горнятко, зачерпнув води і жадібно випив. Втамувавши спрагу, запропонував воду своєму стриєві, який спав на іншому ліжку. Але той не відповідав. Владислав перепитав ще раз, однак знову мовчанка. Тоді молодик увімкнув світло і… побачив страшну картину. Майже вся кімната була забризкана кров’ю. Глянув на свою руку, а на долоні -- різана рана. Владислав метнувся до родича, але той не рухався і ніяк не реагував, він уже не дихав, усе його тіло було в крові. Молодик зітхнув і знесилено опустився поруч. Ось і ще одне випробування випало на долю Владислава, яких у його житті вистачало.

Останнім часом він мешкав у родича в селі Тур’я Поляна Перечинського району. Мав, правда, старшого зведеного брата Михайла (батьки в них різні – мати вдруге вийшла заміж), але той, одружившись, перебрався в інше село. Після закінчення школи Владислав навчався у професійно-технічному училищі в Перечині. Тут надавали житло, то ж хлопець навідувався додому хіба що на вихідні. Коли одного разу приїхав до рідної хати, на її місці застав лише згарище. Виявилося, що вночі згоріла оселя разом з батьками. Так юнак залишився сиротою. Після закінчення училища ще рік проживав у Перечині, перебивався різними заробітками. Навіть одружився з однокурсницею. Дівчина також була сиротою. Сподівався, що разом буде їм легше жити. Та подружнє життя не склалося.

Владислав повернувся в рідне село. Тут ж мешкав батьків брат Василь. Свого часу він жив у будинку дружини на Мукачівщині. Та сімейне життя розбила його згубна пристрасть до спиртного. Дружина вигнала п’яницю і він оселився в будинку матері. До роботи брався не надто охоче, а от чарки не цурався ніколи. Бувало, на це навіть брав гроші з материної пенсії. Після смерті старенької геть зовсім опустився. Отож, коли Владислав повернувся в село, стрий жив один. Юнак попросився до нього, старший прийняв родича. Учорашньому "петеушнику" надали ще й допомогу працівники соціальної служби: привезли, хоча й уживані, та все ж якісь меблі, засклили шибки на вікнах тощо. Так дядькова хата стала притулком для Владислава. Не розкошували ніколи, Василь підробляв десь за харчі та випивку. Не краще було і в молодшого, вибір роботи в селі невеликий, та й платять мало. Останнім часом робив на приватному ставку, де зводили невеличкі будівлі. Вдома готували їжу рідко, в основному харчувалися по людях...

У п’ятницю, напередодні великого Святого Архистратига Михайла, Владислав весь день розпилював дрова в одного з жителів села. Тут годували, налили кілька чарок горілки. Надвечір господарі дали ще пляшку із собою. "Завтра релігійне свято, у селі великий празник, то якраз буде чим погоститися", -- розмірковував парубок, повертаючися додому. А вдома чекав на нього п’яненький дядько. Зауваживши у племінника звеселяюче пійло, попросив налити. Владислав спершу опирався, мовляв, прибережемо на завтра. Однак врешті-решт погодився -- тільки по п’ятдесят. Та на цьому, звичайно, не зупинилися, до вечора пляшка спорожніла. Полягали спати. Обидва були вже добряче сп’янілими. Слово за слово, і розмова несподівано переросла у сварку. Господар уже звично став пред’являти претензії Владиславу, що той мешкає в нього "на дурняк". А хата ще не переписана, не оформлена відповідно і земля. Племіннику все це байдуже. Владислав почав огризатися, не надто добираючи слова. Ситуація досягла піку напруження -- і в якусь мить Василь схопив зі столу ніж та замахнувся ним на родича. Той хоча й п’яний, але встиг підставити руку і вхопитися за лезо. Алкоголь ніби притупив біль. Почали боротися. У цій метушні лезо вп’ялося у стегно Василя. Бризнула кров. Це нібито остудило супротивника, він відступив, улігся на своє ліжко. Владислав тим часом вимкнув світло і принишк.

-- Він ще співав після цього, -- розповідає парубок. – А потім стих... Я якось теж не відчував болю і заснув.

Прокинувся Владислав близько другої ночі. Так, поруч із закривавленим тілом дядька, просидів майже всю ніч. Удосвіта пішов до сільського голови Ольги Плакош, яка й зателефонувала в міліцію. Оперативний черговий Перечинського райвідділу одразу ж направив у Т. Поляну слідчо-оперативну групу міліції. Виїхали на місце події також і начальник перечинської міліції Павло Готра, його заступник Василь Заяць, слідчий Анатолій Сочка, експерт-криміналіст Тарас Ігнатик, судмедексперт Тетяна Диковець. Спантеличений Владислав був схожий на загнаного звіра. Картав себе за скоєне, та виправити щось уже було неможливо. Ніж потрапив у вену, і потерпілий просто стік кров’ю. Якби йому вчасно надали необхідну медичну допомогу, то, можливо, вижив би.

За цим фактом порушили кримінальну справу, проводяться відповідні слідчі дії та екпертизи, з’ясовуються усі обставини й деталі. Адже саме від них залежатиме подальша доля парубка при визначенні міри покарання за скоєне...

-- Подібні випадки стаються, насамперед, через спосіб життя, який веде людина, -- зауважує заступник начальника Перечинського райвідділу міліції Василь Заяць. – Коли головною ціллю стає горілка, доводиться рано чи пізно чекати біду. Владиславу, наприклад, як сироті держава надавала допомогу. Однак він ті гроші ніколи не бачив, навіть віддав банківську картку іншому, взамін отримуючи час від часу горілку та дешеві продукти. А все зароблене також спрямовував на пійло. Звичайно, далися взнаки і життєві негаразди. Та вихід слід було шукати якось інакше, а не систематично топити горе в чарці...

Михайло ПИСКАЧ,
ВЗГ ГУМВС України в Закарпатській області
Категория: кримінал | Просмотров: 225 | Добавил: foto-uzh | Теги: родичі, ніж, Закарпаття, Тур’я Поляна, кримінал | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]