Главная » 2010 » Январь » 20 » Повчальні уроки першого туру
11:05 Повчальні уроки першого туру | |
| Перший тур президентських виборів закономірно став головною темою країни впродовж цього тижня. Кількість повідомлень та коментарів про його результати на загальнодержавному рівні, звільняє від необхідності повторювати загальновідомі факти. А значить є нагода детальніше проаналізувати деякі підсумки голосування крізь призму регіональної політичної дійсності. Перше, що впадає у вічі, - на відміну від двох парламентських кампаній 2006 і 2007 років, Закарпаття відобразило загальнонаціональну картину виборчих симпатій. Принаймні, це стосується двох лідерів президентських перегонів - Януковича і Тимошенко. Третє місце Яценюка не міняє ситуацію, оскільки набрані ним і Тігіпком (четверте місце в області) голоси, в сумі дають ті ж самі 20%, що і в цілому по державі. Але не обійшлося без специфіки. Найзахідніший регіон України продемонстрував найнижчу виборчу активність - явка на дільницях усього лише 56,7%. Наступну відмінність видно неозброєним оком, якщо поглянути на карту України, розмальовану у кольори переможців першого туру виборів. Одинока синя пляма з крайнього лівого боку свідчить, що Закарпаття - єдина з областей Західної та Центральної України, де в першому раунді президентського поєдинку переміг Янукович. Незалежно від остаточного підсумку президентської епопеї, перший тур голосування матиме важливе значення з огляду на майбутні місцеві вибори. Є всі підстави стверджувати, що усталений політичний розклад в Закарпатті вже у травні цього року зазнає істотних змін. Схоже із заходом політичної зірки Ющенка, серйозно і безповоротно втратить свої позиції в області "Наша Україна". Відштовхуючись від результатів президентських виборів, не виключено, що схожа доля чекає і "народників" Литвина. Про соціалістів Мороза можна навіть і не згадувати. Отже, на зміну колишнім фаворитам приходять нові гравці. Як би не намагались заперечити чи дискредитувати появу нової третьої сили, своїм голосуванням за Яценюка і Тігіпка закарпатці довели протилежне. Далі все залежатиме від названих політиків, в яких люди побачили альтернативу, не захотівши голосувати за "менше з двох зол". А ще - від їх представників у регіоні, яким доведеться конвертувати здобутки першого туру президентських виборів у конкретні депутатські мандати місцевих рад. З нинішніх позицій команда Яценюка має в цьому плані відчутну перевагу. По-перше, очолювана ним партія "Фронт Змін" устигла ще до президентських виборів сформуватись у повноцінну команду, яка має осередки в усіх містах і районах краю, налічуючи понад 7 тис. активістів. По-друге, стараннями БЮТу і ужгородського мера, ця молода команда успішно пройшла жорстку, зате дуже корисну школу молодого політичного бійця. І як з'ясувалось, люди там зібрались прагматичні, цілеспрямовані і аж ніяк не з лякливого десятка. Що стосується Тігіпка, то умови ведення ним агітаційної кампанії в Закарпатті важко назвати дискомфортними. Принаймні лобового опору, як це було з Яценюком, йому ніхто не чинив. І навіть ставлення влади (читай - адмінресурсу), якщо й не було видимо сприятливим, то вже явно лояльним. Крім цього, власної повноцінної політичної структури у Тігіпка в Закарпатті поки що немає. І створювати її доведеться поспіхом по гарячих слідах президентських виборів… Однак найбільш знаковим моментом цієї виборчої кампанії в краї, став скандальний і галасливий проект під назвою "перший в історії Закарпаття кандидат у Президенти". Абсолютно прогнозовано, цей проект у вигляді потуг ужгородського мера Ратушняка з лайкою і демагогією пробитись у вищу лігу вітчизняної політики, завершився феєричним провалом. Якщо узагальнювати, то закарпатці (як і жителі інших областей) таки прислухались до одного заклику Ратушняка - не голосувати за непотріб. І на його персоні блискуче продемонстрували, як вони можуть це робити. За великим рахунком, мало хто вірив в успішний "бліц кріг" Ратушняка, а тим паче у серйозність його намірів потрапити у велику політику. Більшість таки схилялась до думки, що цілі, які він ставив собі сам, а також завдання, визначені його новими покровителями, мали більш приземлений характер. Та навіть ці, завуальовані функції та завдання, ужгородський мер виконати не спромігся. Про першу не афішовану функцію Ратушняка на президентських виборах, а саме "технічне кандидатство" на користь Тимошенко, активно заговорили в центральних та місцевих ЗМІ ще до його офіційного висування. Авторитетне видання "Комерсант" досить влучно охарактеризувало проект Ратушняка, як цифровий рядок у виборчому бюджеті лідерки БЮТ. Ясна річ, самозваний "народний кандидат" категорично це спростовував і заперечував. Але всі карти розкрились за кілька днів до виборів, коли в агітаційних роз'їздах по області, Рата закликав людей голосувати за формулою - "перший тур за лисину, другий - за косу". Більше того, уже наступного дня після завершення голосування, Ратушняк не криючись заявив, що в другому турі слід голосувати саме за Тимошенко. Наразі важко судити, як спрацювали кожна зі складових частин "технічного кандидатства" у виконанні ужгородського мера (представництво в комісіях, неформальна агітація, "стимулювання" виборців). Зате підсумковий результат говорить сам за себе. Перший тур на Закарпатті Тимошенко програла, набравши навіть менший відсоток голосів, ніж на дочасних виборах 2007 року. Другу і, мабуть, головну свою роль на президентських виборах, - політичного кіллера головного конкурента Тимошенко в Західній Україні - Арсенія Яценюка, ужгородський мер,навпаки, виконував аж занадто публічно і екзальтовано. Маса бруду, брехні і лайки, яку вилив на Яценюка упродовж виборчої кампанії Ратушняк та підконтрольні йому видання, просто вражає. Причому в хід було пущено все - від вигаданої "єврейської" теми і провокацій клоунів-яйцеметів, до брутальних, не сумісних з елементарною людською вихованістю, особистісних характеристик. Як лишень не вихвалявся Рата на кожному кроці, що саме він, одноосібно знищить рейтинг Яценюка! Та уся ця бравурна риторика переконала хіба що київських спонсорів. Прості ж виборці зробили з цього гидкого шоу, власні висновки. Заочно-умовне протистояння Яценюк - Ратушняк закінчилось в Закарпатті нищівною поразкою останнього з "сухим" рахунком 3:0 - на рівні області, виборчого округу №69 і міста Ужгорода. Виявилось, що не тільки "технічне кандидатство", але й замовна "чорнуха" по-ратушняцьки - це змарнований час і викинуті на вітер гроші. Та ще й повчальний урок для нинішніх і майбутніх (якщо такі колись знайдуться) столичних працедавців. Бо як не крути, махати кулаками на вулиці це одне. А здатність когось піднести чи опустити в політиці - зовсім інше. Втім, з усією очевидністю були в Ратушняка й суто егоїстичні мотиви для участі в президентських виборах. Ні для кого не секрет, що багато років він спить і бачить себе в губернаторському кріслі. Звідси - неодноразові заяви про власну значимість, впливовість й популярність серед закарпатців. Залишалось перевірити це на практиці, використавши як слушну нагоду президентські вибори. Адже зміна Глави держави, як правило, веде до кадрових ротацій на обласному владному олімпі. Що ж, як кажуть, захотів - отримав. Жалюгідні 2,5% голосів, здобуті Ратушняком на Закарпатті за підсумками голосування 17 січня, стали діагнозом його непомірно завищених і абсолютно безпідставних амбіцій на політичне лідерство в регіоні! Нарешті, найпринизливішої поразки зазнав Ратушняк в обласному центрі, який він роками вважав власним політичним заповідником. А факт, що за кількістю набраних в Ужгороді голосів його обійшов і Яценюк, робить цю поразку ще боліснішою і ганебнішою. Схоже за іронією долі, розкопавши сокиру політичної війни, Ратушняк знищив не Яценюка, а свій власний,і без того химерний рейтинг. П'яте місце з мізерними 6% - це початок кінця міфу про "вічного і непереможного" мера. І дивного тут нічого немає. Ужгородці належним чином оцінили поведінку міського голови, який замість того, аби займатися опаленням шкіл та дитсадків, вчасною виплатою заробітних плат бюджетникам, ремонтом доріг і вивозом сміття, пустився разом зі своїми заступниками у виборчі вояжі. Надто вже мало жителів Ужгорода вірять у казочки Ратушняка і його команди про побудову міста "європейського зразка". Ще менше таких легковірних простаків виявилося за межами обласного центру і Закарпаття. На прикладі цілковитого фіаско і не сприйняття ужгородського кандидата, виборці Закарпаття і України чітко показали - хамству, волюнтаризму і брутальній демагогії не місце в сучасній політиці. Це і можна вважати головним уроком першого туру президентських виборів. Станіслав Ужанський PRESS-КАРПАТ | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |