Главная » 2010 » Январь » 5 » На Василя всі йдуть до Мукачева спробувати найсмачніших закарпатських вин
09:41 На Василя всі йдуть до Мукачева спробувати найсмачніших закарпатських вин | |
 За святами Нового року й Різдва непомітно настане й Старий Новий рік – і в Мукачеві розпочнеться найбільший на Закарпатті традиційний фестиваль «Червене вино». Цього року він проходитиме вже вп’ятнадцяте на радість шанувальників цього давнього променистого напою, посмакувати яким не відмовиться ані житель міста над Латорицею, ані численні гості, що збираються в Карпати на зимовий відпочинок.Цього року він проходитиме вже вп’ятнадцяте на радість шанувальників цього давнього променистого напою, посмакувати яким не відмовиться ані житель міста над Латорицею, ані численні гості, що збираються в Карпати на зимовий відпочинок. Про те, як усе починалося, розповідає один із постійних учасників цього фестивалю, його неодноразовий переможець і призер Володимир Райчинець із села Нижній Коропець на Мукачівщині. – Володимире Юрійовичу, у січні 1996 року в Мукачеві трапилася велика несподіванка. Під новорічну ялинку в центрі міста вийшли чотири Василі – міський голова Ільтьо, його заступник Ціцак, а також Гонак і Ковбаско – й оголосили про відкриття нового фестивалю, метою якого мало стати відродження народних традицій виготовлення якісного й доброго вина. Чи пам’ятаєте, як усе це починалося? – Звісно. Я брав участь у всіх мукачівських фестах, починаючи з першого, який відкривав Василь Ільтьо, до останнього, де це почесне право надали нинішньому мерові міста Золтану Ленд’єлу. Спершу, пригадую, люди приносили свій домашній продукт на пробу, ставили невеличкі столики, на них викладали пляшки й погарчики. З часом стали обладнувати намети, а вино вже виносили у сувенірних діжках. Згодом у журі з’явився навіть приз «За естетичне оформлення й культуру обслуговування». Мій перший намет був саморобний, маю на згадку й фотографію. Я зробив його 1999 року з військового тенту, а каркас, ще не розбірний, зварив із металевих прутів, відтак накрив сіткою. Тоді ж з’явилися й дубові діжки. Погода у різні роки мукачівського фестивалю також суттєво відрізнялася: то лютий мороз – 15 ° С, то майже весняна й сонячна погода до +13 ° С; то суцільний туман, то цілковите безсніжжя. Саме для таких перепадів погоди намет виявився дуже зручним. – Чи виправдала себе ідея цього фестивалю за 15 років? – Звичайно, так. У нашому краї, який традиційно був виноробним, є прекрасні гори й виноградники, яких нема в усій Україні. Треба всіляко вітати те, що нині повертаються призабуті після невдалої антиалкогольної кампанії Горбачова-Лігачова традиції. Той необдуманий захід призвів тільки до варварського винищення сортових виноградників, а не до відмови населення від згубної звички впиватися горілкою. Культура куштування вин – складна. Дехто думає, що досить узяти погар та й перехилити. Аж ніяк. Є ж три етапи дегустування, про кожен із яких можна розповідати багато. Крім того, вино – це природний натуральний продукт, який містить вітаміни, мікро- й макроелементи з майже всієї таблиці Менделєєва. Природна цукристість напою, один із показників його якості, може сягати 50 %. 1932 року в Криму такої позначки досяг сорт «Білий мускат». З нього виготовляють лікерні вина, в яких цукор містить понад 30 %. Подібні є тільки в угорському Токаї. Натомість етиловий спирт, який є основою горілки, – самі калорії, і людський організм від нього жодної користі не має, окрім дезінфекції шкіри при пораненнях. За медичними нормами, здорова людина, яка не має протипоказань щодо хронічних хвороб, може споживати натурального червоного вина в день до 200 г, але не більше. Це йтиме їй на користь. Дуже радію, що ми започаткували свого часу цей фестиваль і прагну його дальшого розвитку. | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |