У трагічні дні другої світової війни українська нація зуміла показати, що має власні інтереси і здатна відстоювати їх зі зброєю в руках. Створена національно свідомими українцями Українська Повстанська Армія – унікальне явище у світовій історії – адже це армія без держави.

14 жовтня, на свято Покрови – покровительки українського війська, у волинських лісах було створено УПА. Довгі роки і десятиліття радянська пропаганда і вся тоталітарна комуністична система всіляко паплюжила і принижувала УПА. Але вояки УПА ніколи не зраджували народ і свою присягу, не продавались ні західним, ані східним. Українська Повстанська Армія була добровільною армією, що свідчить про високу свідомість української нації.

Саме 14 жовтня 1942 року Сергієм Качинським (псевдо – Остап) було сформовано перший відділ УПА. Це той рік, коли українські повстанці звертаються з листівками до червоних партизанів, закликаючи переходити до лав УПА і спільно боротися проти обох загарбників, які "між собою подібні як дві краплини води", "за повну свободу і самостійність держав поневолених народів... Геть Гітлера і Сталіна!" А  у лютому 1943 р. ІІІ конференція ОУН схвалила курс на збройну боротьбу з німецьким окупаційним режимом нарівні з большевицьким: "...сучасна війна на Сході, що її розпутано в ім'я імперіялістичних інтересів німецького націонал-соціялізму та московського большевизму... це в першу чергу війна з приводу України, яку обидва імперіялізми трактують у своїх загарбницьких планах як центральну проблему їх імперіялістичної політики на Сході Европи та випадову базу для дальших підбоїв... Тому для українського народу являється невідкличною вимогою вести боротьбу проти обох імперіялізмів на плятформі власних сил, а в основу своєї співпраці з другими народами класти їхнє визначення нашого права на власну державу і на цій площині шукати спільних інтересів західніх і східніх народів у спільній боротьбі проти німецько-московського та інших імперіялізмів..."

Необхідно сказати, що до лав УПА входили не лише українці. Сюди масово переходили колишні полонені Червоної армії, з яких німці створювали допоміжні "східні батальйони" (литовські, грузинські, азербайджанські, узбецькі, татарські...), притулок тут знаходили і євреї, що рятувалися від геноциду. Наприкінці 1943 р. кількість інтернаціональних бійців, з яких створювалися національні відділи УПА (всього 15 відділів), сягнула 10 тис. За даними П.Мірчука, на 1944 р. кожний п'ятий вояк УПА був неукраїнського походження. Медичний персонал було представлено значною мірою лікарями-євреями. У командира червоних партизанів Сабурова подано взагалі сенсаційні дані (на 1944 р.): "40% УПА не є українцями. Зі складу 46% національностей Сходу: інгуші, осетини, черкеси, турки, є і росіяни... Воєннополонені Червоної армії різних національностей ведуть серед них роботу, спрямовану на об'єднання цих народів під керівництвом ОУН".

У лавах УПА перебував цвіт нації, який боровся за Україну – самостійну Соборну державу на своїй землі, а не за Україну під чоботом Берліна та Москви. Не можна не сказати, що велику відданість ідеї, вірність Україні, героїзм виявили українські жінки та дівчата. Разом з батьками, братами, чоловіками, нареченими вони вважали необхідним вступати у повстанські лави і боротись за майбутнє своїх дітей, незважаючи на всі страхіття підпільного життя. Та й не лише підпільного – нелюдські катування, страшні совєтські концтабори, жахлива смерть чекала тих повстанців, хто потрапляв у руки «освободителів».

Сьогодні ми щиро вітаємо борців за самостійність України, яких щороку стає все менше й менше. Зичимо всім здоров’я та наснаги в утвердженні незалежності Української держави:

За Україну, за її волю,

За честь і славу, за народ!

Ми урочисто скажемо нині:

Героям – слава! Слава – Україні!

Галина ГРИНЧИШИН, для PRESS-КАРПАТ