Головним завданням діяльності громадянського руху є відновлення місця України у Європі до 2015 року. Ми втратили багато часу на різні внутрішньополітичні чвари і можемо втратити Україну, якщо не почнемо зміни, реформи, які прописані у національній стратегії, резюмував В. Семиноженко.

Досягти цього організація прагне за допомогою власного представництва у Верховній Раді. На переконання В. Семиноженка, теперішній парламент є нежиттєздатним, тим більше не здатним приймати необхідні для країни закони, а відтак після президентських виборів, будь-хто з переможців буде ініціювати розпуск теперішнього складу парламенту та проведення дострокових виборів, можливо одночасно з місцевими, у травні 2010 року.

Характеризуючи відмінність «Нової України» від організацій, рухів, фронтів, Володимир Петрович відзначив, що діяльність організації не ґрунтується на партійному принципі, а членами громадянської організації може бути будь-хто. Так само і на вибори вони будуть іти у формі блоку, в який увійдуть чимало відомих в країні фахівців, людей відомих і за межами України, одночасно таке право буде надано і регіональній еліті, молодіжним організаціям.

Ще одна відмінність, ґрунтовна експертна підготовка до майбутніх дій. Саме Національна стратегія розвитку «Україна 2015» і стала продуктом діяльності цього експертного середовища, і за словами п. Семиноженка, його однодумці вже сьогодні готові рухатися в напрямку реалізації усіх завдань та принципів, що закладені у цій програмі. В ній, зокрема, окремий розділ присвячено соціальним гарантіям, суспільній мотивації, фінансовій сфері, вкотре згадано про новий формат відносин із Росією. В цілому, з документа зрозуміло, що була проведена ґрунтовна експертна робота, однак чи насправді вона буде реалізована. І з розмови с п. Семиноженком так і не стало зрозуміло, чому саме «Нова Україна», а не хтось інший. Бо переважна більшість тез і пунктів є подібними до тих, про які є змога прочитати в програмах і стратегіях безлічі інших партій. Зрозуміло, певну повагу викликає склад авторів даного твору: М. Азаров, О. Дергачев, Л. Кучма, В. Литвин, І. Мітюков, М. Рябець та інші. Та в Україні вже чимало написано різних стратегій, однак… жодної не було виконано і наполовину. Колишні і теперішні високопосадовці мабуть краще за інших знають, як виходити з кризи і як привести державу до процвітання, та є сумніви щодо того, чи насправді вони здатні до змін, про які пишуть, оскільки виховані і сформувалися як політичні діячі за зовсім інших умов.

На запитання щодо механізмів, які б мали впроваджуватися для появи громадянського суспільства, щоб громада мала змогу реально контролювати владу, а не лише на папері, Володимир Семиноженко відповів, що цих механізмів багато і про них знають і будуть втілювати в життя. Однак, які саме? Відповіді не було почуто. Натомість був наведений приклад Франції, де існує спеціальна громадянська палата, перед якою раз на квартал звітується уряд.

В Україні можна створити хоч тисячі таких палат, однак допоки не буде законодавчо прописано і врегульовано норми щодо максимально відкритої системи формування списків кандидатів на всіх рівнях, допоки не буде впроваджено громадянського арбітражу, на кшталт суду присяжних, щодо невиконання тими чи іншими чиновниками чи політичними партіями своїх обіцянок, то усі стратегії так і залишатимуться на папері, в головах експертів і розповідях з екранів телевізорів.