Про працелюбність закарпатців відомо далеко за межами нашої країни. В багатьох куточках Європи можна почути закарпатський діалект. Це наші краяни трудяться на благо своїх родин, традиції яких з дитинства їх вчать шанувати батьки. Та є в Срібній землі і такі куточки, де люди навчені забезпечувати свої родини, не виїжжаючи за кордон. До них без вагань можна віднести село Великі Ком’яти, що розкинулось на трьох пагорбах в долині річки Боржава. В місцевих жителів закладена любов до праці на землі. Сільське господарство – основа їх добробуту. В неділю, 11 жовтня, вся місцева громада святкувала 664 річницю з часу першої згадки про село.

Вперше про Великі Ком’яти згадано під 1345 роком. Поселення мало початкову назву – Кум’яти. За легендою, на трьох пагорбах, де зараз розміщене село, жили три куми, і від них пішла назва Кум’яти. З часом вона видозмінилась у Комяти. У період феодалізму село було власністю угорських боронів Перені. У цьому селі жив і працював Бенедек Ком’яті, який першим переклав Біблію угорською мовою. Вже тоді місцеві мешканці керувались правилом «З родини йде життя людини». Ним же вони керуються й зараз. А відомих родин тут вистачає. Про них згадала на святі й діючий сільський голова Наталія Костелеба-Веремчук:

– У цей святковий день мені хочеться назвати всіх жителів одною великоком’ятською родиною. Її складають відомі і шановані родини Онисько, Федько, Копча, в яких змалечку кожному прищеплюють любов до праці і щедрість та набувають мудрості. Одна до одної такі родини формують народ. У нас – потужний потенціал людей, які мені постійно допомагають працювати. А зроблено вже чимало. На даний час завершуємо будівництво дамби на річці Боржава, яку люди дуже потребували. Останнім етапом буде покращення благоустрою території біля сільського млина, який є історичною пам’яткою. Там полюбляють відпочивати як жителі нашого села, так і гості. У наступному році плануємо провести капітальний ремонт у дитячому садочку,на що потрібно 260 тисяч гривень щоб повністю замінити газову систему, водопровід та каналізацію.

Кілька десятків великоком’ятців досягли чималих успіхів у галузі української літератури, науки, медицини, військової справи. З них варто згадати члена об’єднання професійних художників Василя Поповича та соліста капели бандуристів «Карпати» і народного артиста Росії Андрія Алексика, які приїхали на свято. Перший представив на судпубліки свої твори, а другий розважив публіку виконанням українських народних пісень. Оперний співак з іскрою в очах згадує свої дитячі роки у Великих Ком’ятах:

– У мене дитинство було важке, але спогади про нього хороші. Я пас корови, і поле мені здавалось як той океан, і хотілось полетіти над ним. Село, домівка, де я народився, завжди залишались у моєму серці. Я,перебуваючи за межами Закарпаття часто зустрічаюсь із земляками – членом академії мистецтв Андрієм Бокотеєм і ректором Львівського лісотехнічного університету Юрієм Туницею. Ми збираємось і колядуємо разом.

Також варто згадати кандидата економічних наук генерал-лейтенанта Івана Марка, який є діючим директором департаменту фінансів Міністерства оборони України. На свято приїхали члени його родини. У селі проживають кілька довгожителів, серед яких найповажнішого віку досяг Михайло Кормош, якому у верені цього року виповнилось рівно 100 років. Старійшина села поділився спогадами про найпам’ятніші миттєвості свого життя:

– Найкраще нам жилось за влади чехів, а найважче – за влади угорців. Двадцять років тут нами правили чехи. Тоді ми й побрались з моєю дружиною, з якою прожили разом 73 роки. За ці роки ми все робили разом. Далі наш край розділили угорці та румуни. Далі прийшли росіяни, які почали колективізацію і від нас забрали землю та майно. Зараз жити краще, тільки працюй. У кожному господарстві – авто, а раніше ми їздили на возах і запрягали воли, а пани – коні. Цій палиці, що я тримаю в руках, майже стільки років, як мені – 85.

Для публіки, що зібралась святкового дня біля сільради, виконали закарпатські пісні фольклорний ансамбль з села Хижа, учасники якого подарували громаді кошик з традиційними закарпатськими фруктами. Ярослава Ісак, яка цього дня стала переможницею карооке, вразила присутніх виконанням пісні «Мамина сорочка». Найбільше ж очікували виступу найменших виконавців – вихованців сільського дитсадка, які вперше виступали перед такою широкою аудиторією. Вони заспівали «Подоляночку» та закарпатські коломийки. Танцювальні здібності вони показали в танці «Я україночка», «Парами». Не обійшлося без гонорару юним виконавцям. За свій виступ вони ласували солодкими пирогами. Одна з дебютанток сцени Віка Волощук розповіла:

– Мій виступ дивилась моя мама, тож я старалась виступити якнайкраще. Мої улюблені пісні «Гоп, шіді-ріді», «На цих вечорницях», «Пісня про Ком’яти». Мені дуже сподобалось, що глядачі вітали нас оплесками.