Главная » 2009 Октябрь 25 » У російськомовній школі закарпатського Берегова 82-х учнів навчають 20 вчителів
17:24 У російськомовній школі закарпатського Берегова 82-х учнів навчають 20 вчителів | |
 Галина Поважук разом із призеркою Всеукраїнських змагань з фрістайлу Ганною-Марією Федоричко Привидів для розмови із Галиною Поважук, директрисою Берегівської ЗОШ №2 (навчання в якій, як відомо, здійснюється російською мовою), насправді було кілька. Якщо ж, звісно, вважати за необхідне обов'язково мати привід для спілкування з хорошою людиною (на цьому місці так і хочеться поставити "смайлик"). Берегівчанам добре відома епопея з будівлею цієї школи, в якій колись навчалося до тисячі учнів, а наразі вона вже кілька років стоїть порожньою.– Галино Анатоліївно, для початку запитаю скільки учнів навчається у вашій школі? – 82-є. – І навчають їх... – 20 вчителів, п’ятеро з яких – вже пенсійного віку. Добре, що наразі збережені пенсії працюючим пенсіонерам. Адже зрозуміло, що не від хорошого житття людина замість того, щоб піти на заслужений відпочинок, продовжує працювати. – Тобто, виходить, що на одного викладача "припадає" по чотири учня. Можна сказати, що у кожного учня є персональний вчитель. – Виходить, що так. Коли піднімаю шкільні документи минулих років і бачу, що до тисячі учнів колись навчалося в нашій школі – аж дивуюся. Друга школа багато років поспіль гриміла на всю область і рівнем викладачів, і кількістю переможців олімпіад. А "в загоні" почала перебувати, починаючи з початку 90-х років. Зменшилася кількість військових (а саме їх діти, в основному, навчалися в ній), багато російськомовних родин повиїжджало з України. Потім "наросли" й інші проблеми. Будівля школи стала завеликою для суттєво зменшеної кількості учнів, її складно було утримувати місту. Дах почав протікати, взимку стало проблематично зігріти таку велику площу. В 2006-му році було прийнято рішення на час холодів здійснювати навчальний процес на базі ЗОШ №5. І тільки навесні ми знову змогли повернутися в стару будівлю. – Та, як показав час, ненадовго... – Неодноразово порушувалися питання про необхідність зберегти цю школу. Навіть розглядалося питання її перепрофілювання. Планували започаткувати в ній і угорські класи, багато розмов точилося навколо того, аби створити на її базі спортивну школу. Але це питання неможливо було вирішити тільки власними силами, отже воно порушувалося на загальнодержавному рівні. Та, на жаль, поки що немає зрушень. А задумка чудова: мати в місті школу так званого олімпійського резерву, в якій навчалися б талановиті діти зі всієї країни. Всі передумови для цього є. Чудовий клімат Закарпаття, басейн поблизу, велика площа для розбиття спортивних майданчиків тощо. І якщо це питання, на жаль, не було можливості вирішити власними силами, то вже питання просто збереження школи з російською мовою навчання – стало для нас першочерговим. У цьому мене і педагогічний колектив нашої школи в свій час підтримали як міський голова Іштван Гайдош, так і начальник міського управління освіти Марія Бубняк. За що їм велика подяка. Адже всі розуміли, що закрити школу (яка, до слова, має 60-річну історію), розпилити її учнів та викладачів по інших навчальних закладах – найпростіше. А ось зберегти педагогічний колектив, зберегти класи – це дійсно велика заслуга органів місцевого самоврядування. Так, наша школа маленька. Та це класно! Ми всі зібрані в один кулачок, всі на очах один одного. Зараз нам доводиться тулитися в кількох класах ЗОШ №5. Ми всі розуміємо, що це тимчасово. І, користуючись нагодою, хочу подякувати педколективу цієї школи за те, що з розумінням поставилися до сусідства із нами. Не можу сказати, що нас в чомусь обмежують, практично по всіх питаннях знаходимо спільну мову. Але якщо наберемо ще учнів, то нам дійсно стане затісно. У нас і так вчителі не мають окремого кабінету, де могли б відпочити, підготуватися до уроків. Один з класів взагалі навчається у кабінеті інформатики, що також не є добрим, адже там не створені належні умови для проведення уроків. Якщо ж наступного року наберемо першачків – взагалі ризикуємо "без кисню" залишитися. Тому, як би там не було, а болить душа за стару будівлю. Вже неодноразово порушувалося питання, що потрібно акумулювати кошти саме там. Приводити її до ладу. Там багато місця, 28 класних приміщень, спортзал, майстерні, їдальня, просторі коридори. Місця вистачило б і для нашої школи (сподіваюся, що в недалекому майбутньому ми поповнимося ще й угорськомовними класами), і для проведення секцій та гуртків. Та навіть на гуртожиток – якщо врешті-решт питання створення у нас спортивної школи республіканського значення буде вирішено – залишилося б. Так вже сталося, що тільки для нас та будівля – завелика. І місту проблематично буде її утримувати, якщо там будемо тільки ми. Необхідні інвестори. Це очевидно. Тому знову повертаюся до питання про те, що Берегово потрібно розвивати як спортивне, оздоровче місто для дітей зі всієї України. Нас запевнили, що ні в якому разі пустуюча наразі будівля не змінить власника. Це майно міста, і місто залишиться його розпорядником. Будівлю не буде ані здано в оренду, ані продано під готель чи щось інше. Як тільки буде винайдено кошти – школа отримає нове дихання, нове життя. Ми дуже на це сподіваємося.  –Нещодавно Кабінетом Міністрів України було видано Постанову, якою рекомендується в державних та комунальних загальноосвітніх навчальних закладах застосовувати українську мову, а в школах, де навчання іде мовою нацменшин – поряд із українською вживати мову, якою здійснюється навчально-виховний процес в цьому закладі. Дехто з політиків вже встиг спробувати роздути скандал навколо мовного питання, мовляв, знову російську утискають. – Це абсурд. Ніхто не може примусити людину не використовувати мови, на якій вона думає, мови, яка була влита у її сутність з молоком матері. Не варто роздмухувати проблему там, де її не існує. Це питання намагаються зараз занадто політизувати. Я можу сказати, що в нашій школі лунає як українська, так і російська та угорська мови. Ми живемо в Україні, отже необхідно знати державну мову, але ніхто не обмежує прав тих учнів, які спілкуються в своєму середовищі російською чи угорською. – Як сприйняли повідомлення про те, що вже з січня 2010 року зарплати працівників освіти зростуть на 20 відсотків? – А як можна було сприйняти цю новину? Звісно, ми задоволені. Адже ціни на продукти харчування зросли, життя дорожчає. – Наскільки мені відомо, зараз тривають розмови на рівні Кабінету Міністрів щодо зміни системи фінансування школи, адже наразі вона позбавлена можливості самостійного господарювання... – Так. Ми ще не зовсім зрозуміли, що саме мається на увазі. Майбутні нововведення ще доопрацьовуються. Якщо мова йде про те, що школам доведеться самотужки вирішувати проблеми матеріального оснащення, то для моєї "маленької" за кількістю учнів школи це не стане вирішенням фінансових проблем. Але, як розумію, йдеться про можливість для шкіл відкривати власні рахунки і самостійно вирішувати, на що саме витрачати кошти, які на ньому акумулюватимуться – чи то гроші, які виділяються в бюджеті на забезпечення процесу навчання дітей, чи то внески батьків, чи то благодійні надходження. Час покаже. Однак є загроза, що малочисельні школи можуть опинитися під загрозою закриття. – Не перебільшу, коли скажу, що ваша школа – одна з найдемократичніших. Адже учні мають не тільки всі контактні телефони своїх вчителів, але й запросто можуть подзвонити директору, тобто Вам... – Це дійсно так (посміхається, - авт.). Як вже казала, наша школа маленька, отже, насправді кожного учня знаємо не тільки по імені та по прізвищу, але й чудово бачимо, хто з них чим живе, чого можна очікувати, на що здатні. Ми сповідуємо доброзичливе ставлення до учнів. Адже чудово розуміємо, що заборонами мало чого можна добитися. Турбуємося про кожного. Зараз тільки і чуєш про ріст агресії серед підлітків, про правопорушення, скоєні неповнолітніми. У нас, як і в будь-якій іншій школі, є окремі учні, які потребують постійного контролю. На мою думку, проблема полягає ще й у тому, що для підлітка чинним законодавством не передбачена можливість працевлаштуватися. Отже, якщо батьки з тих чи інших причин не мають можливості видавати сину чи доньці кишенькові гроші, то у підлітка і немає жодних законних підстав заробити ці гроші самостійно. Та підлітки повинні чітко усвідомлювати наслідки своїх дій, вони повинні знати про те, що відповідальність за протиправні дії обов’язково настане. Як ніколи актуальними стали проблеми дитячого алкоголізму та наркоманії. Ми багато уваги приділяємо профілактичним бесідам з нашими учнями. І тут неможливо обійтися без залучення до цієї важливої роботи батьків. Поряд із вчителями, які постійно порушують ці важливі питання, запрошуємо на зустріч із дітьми правоохоронців, психологів. Приходять на такі зустрічі і спортсмени, які власним прикладом пропагують здоровий спосіб життя. І тут знову ми повертаємося до питання, що місту слід багато уваги приділяти зайнятості молоді у різноманітних, в тому числі й спортивних, секціях. Адже, без сумніву, це піде тільки на благо. Наталка Скіталінська | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |