Главная » 2009 Декабрь 1 » Територія турботи, або щоб бізнес не тікав із України
10:27 Територія турботи, або щоб бізнес не тікав із України | |
…Про
пілотний завод " ", який планується збудувати поблизу Ужгорода,
закарпатці почули у 2004 році, з моменту реєстрації його як суб’єкта
славнозвісної тоді Спеціальної економічної зони (СЕЗ "Закарпаття").
Буде це, мовляв, вертикально-інтегроване масове виробництво продукції
для задоволення попиту на товари споживчої електроніки в Європі.
А спеціалісти його займатимуться автоматичним складанням друкованих
плат, ручним складанням вузлів, штампуванням та фарбуванням пластикових
деталей до виробів. І виготовлена ними продукція, як і продукція 50
інших заводів "Jabil" у 20 країнах світу, стане складовими й до
телефонів фірми "Nokia", і до телевізорів фірми "Philips", і до
найрізноманітніших виробів світових марок "IBM", "NEC", "Alcatеl"… Все
це сприймали як казку, яка, якщо колись і здійсниться, навряд чи
принесе у наше життя щось позитивне. І лякали: ви ще на власній шкурі
відчуєте, що таке працювати на капіталіста…
Проте наміри інвестора - а ідею його втілювати в життя разом з першими ентузіастами взялися генеральний директор підприємства Філіп Костемаль та виконавчий директор Анатолій Мікула - виявились більш ніж серйозними. Розпочавши свою роботу в орендованих приміщеннях за пільгових умов, що надавалися в рамках СЕЗ неповний рік, вже у вересні 2007 року він відкрив першу чергу заводу на 1700 працюючих, через рік довівши їх чисельність до 2,5 тисяч. І всі ці люди, якщо не пишаються - аби не передати куті меду, утримаємось від пишномовності! - то, як мінімум, визнають підприємство територією турботи про своїх працівників і щиро вболівають за його долю. З чого б така метаморфоза, спитаєте? Ось вам аргументи. Ледь переступивши поріг прохідної , майбутній працівник – а це переважно звичайний житель закарпатського села з "петеушною" у найліпшому випадку освітою – потрапляє в надійні руки наставників. Тут, хай це й коштує роботодавцеві досить великих грошей, його навчать як основам безпечної життєдіяльності, знань з якої не надали у сільській школі, так і найскладнішим технологічним операціям на найсучасніших станках і обладнанні. А розпочнеться все із затишної червоної зали, де новачок отримає всі необхідні інструктажі та консультації і навіть поліграфічно оформлену пам’ятку, яка розповість про екологічну політику підприємства, познайомить з основними правилами поведінки у колективі, допоможе розшифрувати, від чого застерігають ті чи інші знакові сигнали, дасть інформацію про те, куди звертатись за форс-мажорних ситуацій. Тож у цех, до начальника служби виробництва стримерів Івана Ковтана, до прикладу, він потрапить не як на абсолютно незнайому планету. Хоч дивуватиме його тут ще довго і багато що. Від обов’язкового перебування у цеху в антистатичному халаті та взутті й засвоєння залізного правила порядку: все на дільниці має своє - і ніяке інше!- місце, до необхідності щодня і подеколи й кілька разів на день повторювати вимоги тих чи інших інструкцій роботи з обладнанням. Мине чимало часу допоки він вільно плаватиме у цьому морі електроніки. Не плутатиме плат та бобін з різнокольоровими стрічками, всіяними різноманітними компонентами, блоків, роторів і статорів, що у підсумку процесу колективної праці обернуться записуючими пристроями для накопичення інформації об’ємом 4 терабайти або 1000 звичайних СД дисків, які замовило австрійське підприємство. І навчиться він знову ж таки багато чому, а головне – відповідальному ставленню до операції, яку виконує, адже помилка його може звести нанівець зусилля цілого колективу, обернувшись гіркою рекламацією. А прийде час – наш новачок неодмінно долучиться й до виготовлення друкованих плат для телевізорів відомих європейських та корейських компаній чи тюнерів 1У покоління з можливістю запису інформації об’ємом 40-80 гігабайт… - Щоб працівник на робочому місці не перебував у стані напруги, не зазнавав дії шкідливих речовин, не долав ті чи інші незручності, - ділиться стратегією роботодавця щодо створення належних та безпечних умов праці Іван Ковтан, - ми проводимо атестацію робочих місць. З усіх виробничих колективів регіону, мабуть, вдаємося до цього найчастіше: ледь щось змінили в технології чи застосували якісь нові матеріали - викликаємо експертів ДП "Закарпатський експертно-технічний центр" і вивчаємо, як це впливає на людину за станком. Адже будь-які ризики загрожують травмуванням аж до смертельного чи професійними захворюваннями. - І до наших порад та вимог прислухаються, - стає до розмови куратор підприємства з безпеки виробництва Територіального управління Держгірпромнагляду по Закарпатській області, державний інспектор Юрій Шпряха. - Здавалося б, за такої автоматизації травмуватися на робочому місці практично неможливо, та горезвісний людський фактор і тут дає про себе знати. Адже техніка закордонна нашого менталітету не враховує… - Одне око - добре, а два – ще краще, - погоджується керівник служби з охорони праці "Jabil" Олександр Шкурін. – Толкової підказки гріх не послухати. Про найскладніше подумали, а звичайні аптечки з поля зору випустили. Підказав інспектор - ми тут же й виправились і подякували, бо ж і справді аптечка – перша поміч під рукою. Те, що про людину праці на підприємстві дбають не менше, ніж про прибутки, каже головний працеохоронець заводу, підтверджує і такий факт із його незвичайної історії. Коли починали працювати в орендованих приміщеннях, як людям, так і продукції дошкуляли несталі температурні режими. Будуючи першу чергу нового заводу, керівництво подбало про найсучасніші енергозберігаючі технології. В результаті електронне море основного виробничого корпусу має завжди сталу температуру: влітку і взимку + 23-24о за Цельсієм. Досягли цього, застосувавши нагнітачі повітря, що працюють за принципом кондиціонера. В адміністративній частині також опалюють повітрям, але вже нагрітим гарячою водою з котельні. Застосування найсучасніших досягнень в цій сфері дозволило зменшити витрати на підтримання належних температурних режимів на виробництві у шість разів. - Соціальній відповідальності бізнесу керівництво "Jabil" приділяє серйозну увагу, - констатує начальник відділу експлуатації Ігор Чопко. – Безоплатне харчування у заводській їдальні, медогляди, доставка до місця роботи і додому, спецодяг та взуття – всім цим, а також вищою за середню у регіоні заробітну плату, забезпечений кожен працівник. Люди мають можливість росту в компанії, завдяки безкоштовним курсам англійської мови та комп’ютерної грамотності для всіх бажаючих навіть у робочий час. Наші працівники так звикли до опіки підприємства, що довелося розбирати навіть курйозний випадок: працівник, запізнившись на автобус, в якому поїхали на роботу 20 його колег, звернувся з проханням…відшкодувати йому витрати на таксі, яким скористався, аби не запізнитись. Корпорація прийняла також рішення нести відповідальність не тільки за якість виготовленої продукцію, але й за навколишнє середовище, отримавши відповідну сертифікацію – ISO9000 та ISO14001. Тож збереження повітряного, водного, земельного навколишнього середовища та природних ресурсів, а також забезпечення належного поводження з відходами, є і завжди буде пріоритетом компанії. У плюсах із появою підприємства в регіоні і місцеве самоврядування. Отримує чималі кошти бюджет. Має гарних шефів у особі трудового колективу школа найближчого села Холмок. Дружні у підприємства й зв’язки з Ужгородським Національним університетом, якому воно допомагає різним обладнанням, що замінюється на виробництві більш новим. Не без допомоги "Jabil" розвивається й інфраструктура регіону. Завод витратив 10 ще докризових мільйонів гривень на трансформаторну підстанцію у 25 мегаватт, хоча його задовольнив би й 10-мегаваттний. Збудовані каналізаційні очисні споруди працюють і на навколишні села, з населення ж та КП "Розівка" грошей підприємство, звісно, не бере. Тож як би там не ставилися до "експлуатації" українських робочих рук іноземними капіталістами, ні в кого не викликає сумніву: створення сприятливого інвестиційного клімату – надійний шлях у поступу вітчизняної економіки. - Проте ми ризикуємо втратити добросовісних інвесторів, - висловлює занепокоєння Ігор Чопко. – Бізнес живе за своїми законами. І якщо знаходяться більш сприятливі для його розвитку умови, він їх не втратить. Маю на увазі хоча б наших конкурентів з Китаю. Там люди згодні працювати і за 40 $ на місяць…Тому поряд із вже здобутими покращеннями – зменшенням податкового тиску, вступом України у ВТО, поступовим впровадженням міжнародної митної практики процедур митного оформлення імпорту та експорту – ми постійно мусимо дбати про покращення, яких інвестор, той же "Jabil" зокрема, від нас очікує. Йдеться про створення спеціальних економічних зон нового взірця, чия діяльність орієнтована саме на експорт. Якщо створимо їх – бізнес з України не втече, і даватиме нам достойні та безпечні робочі місця, на що має гарантоване Конституцією право кожен українець… Сайт ТУ Держгірпромнагляду | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |