Програвши президентські вибори, Юлії Тимошенко треба було не в суд йти, а в опозицію

Польовий командир Майдану, поки що член фракції НУ-НС, відверто розповідає про мотиви боротьби Тимошенко, коаліційні переговори, конфлікт у «Народній самообороні» та перспективи «третьої сили».

Тарасе  Степановичу, скільки депутатів із фракції НУ-НС готові підтвердити свої підписи під коаліційною угодою?

Не знаю. Після відмови групи Кириленка, групи Балоги та групи Костенка підписатися, тридцять сім підписів не буде.  

Заява пана Литвина про необхідність підтвердження існування коаліції 226 підписами народних депутатів, по суті, включила лічильник десяти днів, після яких він оголосить про припинення діяльності коаліції. Це наслідок його таємної змови з «регіоналами». І ціна цієї змови — залишити за Володимиром Литвином посаду спікера. Литвин як завжди повів себе продажно, як і вся його фракція. Володимир Михайлович просто хоче вийти сухим з води  

І його можна зрозуміти – серед політиків мало людей, які хочуть брати на себе відповідальність

У такому разі крайньою зроблять фракцію НУ-НС, яка в силу внутрішньої розколотості та розбалансованості не набере тридцять сім голосів за коаліцію.

Відповідно  Литвин скаже, що коаліція припиняє свою діяльність, включиться новий лічильник - тридцять днів на створення нової коаліції. Що далі?

Після того, як Володимир  Литвин оголошує про розпад коаліції, гра переходить до рук «регіоналів», і тоді Партія регіонів або сформує коаліцію з трьох фракцій  (ПР, більшість НУ-НС і фракція Блоку Литвина), або «регіонали» сформують так звану технічну коаліцію (шляхом збирання двісті двадцяти шести фізичних підписів), всупереч регламенту. Третій шлях – розпуск Верховної ради.  

Ось у яку ситуацію нас поставила Тимошенко своєю відмовою подати у відставку й перейти в опозицію через бажання триматись за крісло до кінця.  

Ви  вважаєте помилковим рішення Юлії Тимошенко доводити фальсифікацію виборів у суді. Чи говорили ви про це прем’єр-міністру особисто?

Програвши президентські вибори, Юлії Тимошенко треба було не в суд йти, а в опозицію. Визнати результати виборів, подати у відставку й дати Партії регіонів можливість сформувати владу, більшість у парламенті й узяти на себе відповідальність.  

Це було би цивілізовано, правильно з точки зору інтересів держави і давало би Тимошенко політичну перспективу.

Натомість, бажання  Тимошенко до кінця триматись  за крісло породить тільки додатковий хаос. А після того, як Янукович складе присягу, розпочнеться просто війна в буквальному розумінні слова, між новообраним Президентом Віктором Януковичем і опозиційним до нього прем’єром Юлією Тимошенко

На боці Януковича  буде прокуратура, губернатори, які  мають подати у відставку перед  новобраним Президентом. На боці Тимошенко - уряд і напівзруйнована коаліція у парламенті. З точки зору інтересів держави це неприпустимо.  

«Версію перемир’я з Януковичем в оточенні Юлії Володимирівни підтримують так звані «кризові товариші»

Версію перемир’я точно підтримують в оточенні Юлії Володимирівни, зокрема, так звані «кризові товариші». Вони вважають, що чим довше Тимошенко буде триматися за посаду прем’єра, чим довше Янукович не зможе сформувати більшість, тим більша імовірність створення нового видання широкої коаліції, відповідно до якої Віктор Янукович — Президент, Юлія Тимошенко — прем’єр. Але цей варіант також веде країну до хаосу. От що найстрашніше!  

Моя особиста позиція  є чітка й однозначна — я  вважаю, що результати виборів треба  визнати, Юлія Тимошенко та її прихильники мають перейти в опозицію, і саме в такій опозиції я себе бачу.  

Янукович має  сформувати більшість у парламенті, якщо йому це вдасться, і сформувати уряд, і почати реалізацію своєї  політики, якою би мені ненависною його політика не була.  

Так сталося, що Віктор Федорович виграв із невеликою перевагою. А ми маємо вибудувати проти нього тривалу опозиційну стратегію, і діяти як цивілізована, солідна європейська опозиція. І це дає нам шанс на політичну перспективу. Якщо цього не відбудеться (а цього зараз не відбувається), то у взаємній боротьбі між Віктором Януковичем і Юлією Тимошенко будуть послаблюватися обоє цих політиків, буде слабнути Україна. Тоді треба шукати інший шлях.  

«Треба скликати однодумців і створювати серйозну політичну силу на ідейно-політичній платформі»

Треба скликати однодумців і створювати серйозну політичну силу на ідейно-політичній платформі. Назвіть це «третьою силою», створеної на уламках нинішніх збанкрутілих політичних сил. Я готовий бути одним серед тих, хто приступив би до такої роботи.  

Тарасе  Степановичу, кожне  новостворене об’єднання в Україні спершу називає себе «третьою силою». Ви особисто кілька років тому так само говорили про «Народну самооборону», альтернативою до ПР і БЮТ називаються також Яценюк і Гриценко. От тільки щойно апологети «третьої сили» потрапляють до влади, вони відразу стають на бік сильнішого...

Я вже більше року стукаю до всіх, намагаючись пояснити, що потрібно робити. На превеликий жаль, політикум увесь час тактику ставив на перше місце, а стратегію на друге.

Ми ніби імітуємо політичну діяльність, замість того, щоб займатися реальними політичним справами. Тому зараз я вже чекати не збираюся.  

Нехай ті, хто хочуть, імітують політичну діяльність, займаються інтригами, перетягуванням канату, входженням чи виходом із коаліції. Дай Бог їм здоров’я. Ми будемо йти іншою дорогою, ми будемо апелювати до суспільства, створювати структури і мережі нового потужного руху, який буде мати ідейну політичну платформу, і вести тривалу роботу серед суспільства, щоб завоювати його довіру.  

Яка ціль і ідея проекту?

Україна в своїй історії за часи незалежності пройшла дві фази: здобуття держави, здобуття свободи.  

Під час першої фази (кінець вісімдесятих – початок  дев’яностих років минулого століття) головним нашим завданням було здобути державу, якої не було. Цієї мети ми досягнули.  

На другому  етапі головною ідеєю була боротьба за свободу. Саме тому головним гаслом Майдану були слова «Свободу не спинити». Ми досягли своєї мети, але свобода породила сваволю, безвідповідальність і чвари.  

Тому на третьому етапі, який ми зараз переживаємо, головною ідеєю є боротьба за правила. Країна повинна навчитися жити за правилами – в розумінні поваги до закону, поваги до права, творення нової Конституції не політиками, а самим суспільством.  

Очевидно, що для втілення цієї прекрасної ідеї вам  потрібні спонсори. Хто вони?

Ми так питання  не ставимо. Спочатку має бути ідея і ті, хто хоче  її втілити у життя. Лише після того можна шукати спонсорів.  

«Якщо ви поділяєте ідею, що для того, щоб Україна стала розвинутою, цивілізованою країною, щоб у ній був добробут, треба установити правила – можете нас фінансово підтримати, але ми вам публічно говоримо, що нічого не обіцяємо взамін. Ви маєте це зробити жертовно, добровільно, і не вимагати від нас лобіювання ваших бізнесових інтересів», - скажемо ми бізнесу. На інших умовах гроші брати не можна, бо перетворюєшся на лобіста конкретної бізнесової корпорації.  

Але ж ви не стали лобістом конкретної бізнесової корпорації після того, як Давид Жванія дав гроші на створення «Народної самооборони»?

Не став. Хоча один спонсор значною мірою загубив ідею «Самооборони», як ідею народного протесту та самоорганізації. Спонсор мав на увазі зовсім інше - зробити з «Народної самооборони» таран для проходження певної групи людей у парламент, і пізніше вести там у парламенті інтриги. Чим, зрештою, він зараз і займається.  

Отож, спочатку треба йти без грошей. І якщо ідея буде здобувати прихильників, вона здобуде й добровільних спонсорів. Переконаний, що будь-яка серйозна справа має бути заснована на морально-етичній основі. Аристотель спочатку написав «Етику», а тільки після цього «Політику».  

«Я публічно пропонував Тимошенко визнавати результат виборів і вибудовувати не істеричну, не радикальну, а солідну опозиційну роботу»

Жодної. До речі, мені й Ющенко також жодної посади не пропонував перед 2004 роком, а потім взагалі послав в телекомпанію, наче на заслання в телекомпанію. Юлія Володимирівна теж нічого не пропонувала, бо я не просив, і не попрошу. Це несерйозно. Зараз стоїть питання про організацію тривалої опозиційної роботи, на яку мають бути покладені всі сили українських патріотів. Насправді, ситуація дуже й дуже тривожна. Ми собі ще не віддаємо звіту, який широкомасштабний наступ може повести Віктор Янукович і ті, хто за ним стоять, на всі завоювання України впродовж двадцяти років.  

Я вважаю, що коаліцію зберегти, швидше за все, не вдасться. Відставка Тимошенко, швидше за все, неминуча. Навіщо за крісло триматися?  

Для того, щоб Януковичу  нерви попсувати  і довести своїм  прихильникам, що ти боєць, наприклад.

Навіть якщо така позиція надає тактичні переваги, негативу значно більше.

Найбільше зло - розхитування основ держави, до якого неминуче призведе боротьба гілок влади. Крім того, нинішня позиція позбавляє Юлію Тимошенко політичної перспективи. Чим довше вона буде грузнути в боротьбі з Віктором Януковичем, будучи на посаді прем’єра, тим більше вона буде брати на себе негативу. Тим більше буде слабнути її позиція в суспільстві.  

Я публічно пропонував Тимошенко обрати зовсім інший шлях – визнавати результат виборів і вибудовувати не істеричну, не радикальну, а солідну опозиційну роботу. Саме так можна втримати довіру людей і, зрештою, рейтинг.

Коли  ви це Юлії Володимирівні  радили?

У понеділок  відразу після другого туру - прямим текстом на нараді. А потім ще два тижні безперестанку це повторював.  

А вона що?

Послухала і  зробила по-своєму. Зрештою, це її вибір, який я поважаю. Хотіла втягнутися в судові процеси? Будь ласка, втягуйся. Результат буде мінусовий? Буде. Вона хотіла в цьому переконатися? Будь ласка. Поки що вона грає основну скрипку. Але час зараз грає не на користь Тимошенко - ми все одно будемо в опозиції, але почнемо стартувати в значно гірших умовах.  

«Третина членів групи НС послухає Жванію, дві третини не підуть в коаліцію з Партією регіонів»

Конфлікт є. Він полягає у тому, що Луценко вважає, що в коаліцію з Партією регіонів не можна йти ні за яких обставин. І я в цьому його підтримую. Луценко вважає, що треба триматися БЮТ. А Жванія вважає, що треба робити так званий «прагматичний вибір» - йти на коаліцію з Партією регіонів.  

Швидше за все, одна третина членів групи послухає Жванію, дві третини, на мою думку, — не підуть в коаліцію з Партією регіонів.  

Які «дари» пропонують «регіонали»  за перехід до прагматичної коаліції?

Зі мною ніяких перемовин немає, бо вони прекрасно знають мою позицію і не витрачають час. А з колегами переговори ведуться. Думаю, що відразу після

інаугурації  будуть задіяні дуже серйозні механізми.  

Механізми — це гроші?

І фінансові  в тому числі.  

Які ціни на ринку? Скільки  пропонують за перехід  до нової коаліції?

Йдеться про мільйони доларів. Проте хто його знає, є ті мільйони чи їх нема...  

Натомість на проведення місцевих виборів грошей точно нема.

Історія з місцевими виборами – це взагалі політичні дикунство! Їх відмінили тільки для того, щоб Юлія Тимошенко, чи опозиція не набрала на них більшості.  

З точки зору цивілізованої європейської демократії, чинити так – демонструвати африканське дикунство. І це ще раз демонструє, що  ті, хто прийшли до влади, будуть жити «по понятіях», і політику будуть вести «по понятіях».  

То чиніть опір, а не констатуйте факт і не торгуйтесь «золотою акцією» НУ-НС!

Опору немає, бо Юлія Володимирівна за крісло тримається. Треба в опозицію йти і будувати опір. Тільки так можна чинити. От уявіть собі, Вона при владі, Янукович при владі, опозиції немає, так як опір будувати?  

Якщо  так далі буде тривати  я запропоную всім об’єднуватись в одну купу. Я ще раз наголошую: наше гасло — консолідація. Немає перших, немає останніх, усіх треба тягнути в одну команду: Яценюка, Гриценка і Славу Кириленка, незважаючи на величезні дурниці, які він наробив протягом останнього року.

«Віктору Ющенку треба перестати мучити українську політику, якою він не вміє займатися»  

Невходження в коаліцію, довге тримання за кожух Ющенка, а потім - перед першим туром виборів – вихід із партії Ющенка і створення партії «За Україну» з нульовими шансами на перспективу. Замість того, щоб консолідуватися у фракції, він рік не ходив на засідання фракції. Це як у дитячому садочку - мене образили і я не ходжу в пасочки бавитися. Така поведінка В’ячеслава Кириленка солідному політику не личить. На жаль, ми її спостерігали весь минулий рік.  

Тим не менше, повторюю ще раз – треба об’єднуватись, не опираючись на розбиту, деморалізовану і подрібнену фракцію. Треба опиратися на конкретних людей у парламенті і поза парламентом.  Інакше «регіонали» однією лівою закатають нас в асфальт.  

Чи  зараховуєте ви до числа конкретних людей,  з якими можна створити нову політичну силу, Віктора Ющенка?

Ні. На мою думку, Вікторові Ющенку тут треба поставити  крапку. Ющенко національно-орієнтована людина, він добрий патріот, у нього є переконання. Але йому треба перестати мучити українську політику, якою він не вміє займатися.  

Віктор Андрійович розуміє політику як міжперсональні відносини. Саме тому його ненависть до Юлі не політична, а особистісна: вона вкрала мій рейтинг, вона мене підсиділа. Так на хуторі можна говорити. У нього примітивне і хуторянське розуміння політики.

А у Юлії Тимошенко яке розуміння політики?

У Юлії Володимирівни це розуміння більш серйозне, хоча Тимошенко так само збивається на персоналізацію.  

Тарасе  Степановичу, під  час інтерв’ю склалось враження, що ви для  себе остаточно не вирішили, у якій команді знаходитесь – наче б то хотіли до Тимошенко, але гріхи не пускають?

Якщо Юлія Тимошенко  буде поводити себе так, як я пропоную, то я буду її партнером. Якщо ні - нехай не обезсудить.  

Якщо Вона йде в цивілізовану опозицію, тоді ми маємо її підтримати, бути з нею, і разом спробувати реванш в цій країні зупинити. Але якщо вона буде діяти по-іншому, то зійде на маргінес. Тоді для інтересів суспільства треба буде пропонувати третій шлях.  

Ми  — це Стецьків, Луценко, Доній?  

Ми – це я  і ті люди, які поділяють таку само точку зору. Якусь частину моїх поглядів поділяє Луценко, якусь Доній, якусь Князевич, якусь інші люди. Я ж  їх постійно не рахую, а публічно висловлюю свої погляди.  

Найкраще зараз  створити об’єднану потужну опозицію на чолі з Тимошенко. Якщо вона поступить по-іншому, тоді я звернуся до своїх прихильників і скажу: «Хлопці, тепер треба започатковувати щось інше».

Наталя Сарбаєва, Владислав Мусієнко (фото), «Главред», 22.02.10 // 16:01