Останні десятиліття в нас панує процес деградації країни, інститутів держави та самого життя громадян. Це необхідно рішуче зупинити. Україні конче потрібен Новий Курс – курс модернізації та розвитку. Вся діяльність державного апарату, уряду, місцевої та регіональної влади має бути підпорядкована цілям загальної та інтенсивної модернізації нашої країни. Це завдання для всіх нас – громадян України. Альтернативи модернізації не існує.

Модернізацію і розвиток можна забезпечити, якщо поставити перед країною принаймні чотири цілі:

1. Країні необхідна нова індустріалізація. Йдеться про сучасну промислову революцію. За десять років ми зобов'язані створити нову господарську основу нашої країни. Безумовний пріоритет – будівництво заводів, енергетичних комплексів, інфраструктури: доріг, магістралей, портів та аеропортів. У нас є майбутнє лише як у країни з високорозвиненою індустрією.

2. Потрібен прискорений розвиток українського сільського господарства. У село необхідно повернути промисловий спосіб організації виробництва. Великотоварне сільське господарство, організоване в систему повного циклу – від лану й ферми до кінцевого споживача, як вітчизняного, так і закордонного. Наша країна повинна стати світовим гравцем на ринку продовольства.

3. Найважливіша мета держави – забезпечити відтворення і зростання здорового і високоосвіченого населення своєї країни. Якщо держава цього не забезпечує, то громадяни просто не бачать сенсу в її існуванні. Адже питання здоров’я, освіченості й культури нації – не місце для отримання прибутків. Бюджетну медицину і бюджетну освіту потрібно спроектувати наново. Вони будуть більш конкурентоздатними порівняно з приватними послугами у цій сфері.

4. У сучасному світі реальний суверенітет мають лише країни, здатні захистити себе й свою територіальну цілісність. Жодні союзи не гарантують нам безпеку без сучасної боєздатної армії. Її необхідно заново спроектувати і побудувати.

Нам треба перейти на проектний режим управління країною. Необхідно концентрувати всі ресурси для ефективного досягнення конкретних результатів за максимально короткий термін. Часу не залишилося. Держава повинна взяти на себе ініціативу й відповідальність за модернізацію країни.

Досягнення цих цілей вимагає безумовного знищення корупції. Корупція закорінена в політичній системі, що продукує та обслуговує кланово-олігархічний лад. Після виборів Президента необхідно негайно обрати нову Верховну Раду та місцеві органи влади. Ці вибори мають відбуватися на основі нового закону. Партійний виборчий список повинен бути відкритим і закріплювати конкретних партійних кандидатів у депутати за конкретними виборчими округами. Українці повинні знати, кого саме вони обирають до парламенту, який потім формує уряд і всю виконавчу владу в країні.

Право змінювати Конституцію необхідно закріпити виключно за народом, будь-які зміни повинні прийматися тільки через загальнонаціональний референдум.

Повноваження, відповідальність та доходи місцевої влади мають бути суттєво підсилені.

Покарання за корупцію має стати суворим і головне – невідворотним.

Великий капітал узурпував владу в країні й відсторонив від неї народ. Держава перестала бути інститутом влади народу. Життя більшості українців зведено до нелюдського стану.

Нам потрібен новий тип держави, вільної від панування капіталу над нею. Влада в такій державі не буде ґрунтуватися на страху, зокрема на страху перед бідністю, хворобами, безпорадністю. Нова українська держава має реалізувати принципи соціальної справедливості та високий рівень соціальних гарантій.

Держава повинна повернутися в економічне і господарське життя країни не лише як регулятор. Доходи від надприбуткових галузей і стратегічних підприємств мають належати державі. Це дозволить надати дійсну свободу для розвитку приватної ініціативи у сфері малого й середнього бізнесу, радикально знизити податкове і адміністративне навантаження на підприємців і роботодавців. Держава має забезпечити ефективну співучасть у процесі модернізації країни для українського приватного бізнесу.

Нова українська держава має реалізувати в країні не тільки права людини, а й головне право – бути Людиною. По-перше, це держава, вільна від нічим не обмеженого свавілля мізерної меншості за рахунок повного безправ'я переважної більшості громадян. По-друге, це держава, в якій люди не бояться, що їхня родина безпосередньо зіткнеться з наркоманією, проституцією, шахрайством, бандитизмом та вбивствами. Тільки держава, що забезпечує таке право бути Людиною, може розраховувати на справжній правопорядок у країні. Тільки такій державі й такій владі добровільно і свідомо підкорятимуться громадяни. Такої держави народ не буде боятися.

Якщо ми хочемо вижити і зберегтися в історії як народ і як країна, для нас не існує альтернативи модернізації держави. Якщо наша держава не забезпечить право бути Людиною для наших громадян у нашій країні, то вони цілком обґрунтовано прагнутимуть стати громадянами інших держав або запрошуватимуть інші держави керувати нашою країною. У цьому – основна проблема України, яка постійно прагне кудись вступити.

Нам потрібно навчитися самим приєднувати, а не лише приєднуватися. Необхідність проведення загальної модернізації – не унікальна характеристика нашої держави. Такі самі проблеми є і в інших країн Східноєвропейського простору: Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Казахстану, Молдови, Росії. Україні як суверенній державі необхідно взяти на себе ініціативу й відповідальність за нову інтеграцію. Київ має повернути собі роль центру та лідера східноєвропейської цивілізації. Як основу для інтеграції ми повинні запропонувати новий Східноєвропейський проект, який на старті включатиме чотири спільні політики:

1. Спільна політика у сфері енергетики та енергетичної безпеки.

2. Спільна політика у сфері транспорту та зв'язку.

3. Спільна політика у сфері виробництва продовольства і участі на світових продовольчих ринках.

4. Спільний розвиток науки, індустрії високих технологій, авіаційної й космічної галузей. Спільна політика у сфері модернізації військової промисловості та участі на світових ринках озброєнь.

Країни Східної Європи мають бути об'єднані не організаційними й адміністративними формами, а загальними цілями і спільною діяльністю. Київ може й повинен стати автором і лідером Східноєвропейського проекту інтеграції.

Надзвичайно важливий для нас проект, ініціатором та співавтором якого може і повинна стати Україна, – це проект Великої Європи. Українці, росіяни, білоруси протягом століть розширювали межі європейської цивілізації на Схід, до Тихого океану і Середньої Азії. Повоєнний двополярний світ і холодна війна розділили Європу на Східну і Західну. Цей розкол зберігається досі й проходить сьогодні нашою країною, розділяючи її на східну й західну частини. Тільки вирішивши проблему розколу Європи, ми зможемо вирішити проблему розколу України.

Сучасний світ входить в епоху багатополярності й конкуренції континентів. Якщо ми, європейці, не хочемо програти в цій глобальній конкуренції, ми просто зобов'язані сформувати єдиний простір Великої Європи від Атлантики до Тихого океану. Адже Європа не обмежується кордонами Європейського Союзу. Україна, як і багато інших країн, які не входять до ЄС, історично, культурно, цивілізаційно є Європою.

Усім нам, європейцям західним та східним, життєво необхідний спільний простір рівноправних стосунків між країнами, простір загальноєвропейських гуманістичних цінностей, сформованих християнством і європейською філософією.

Ми, європейці, повинні створювати нову континентальну єдність без внутрішніх бар'єрів, без воєн, конфліктів і протистоянь. Нам потрібна Велика Європа як простір вільного пересування людей, товарів та послуг; простір політичного діалогу та спільних економічних проектів. Велика Європа повинна прагнути якомога більшої взаємозалежності європейських країн. У цьому справжня та дієва запорука спільної європейської безпеки.

Ініціювати будівництво Великої Європи, стати одним із лідерів цього процесу повинна Україна. У цьому я бачу її геополітичну та історичну місію.

Україна, як член великої загальноєвропейської сім’ї, буде розбудовувати партнерські стосунки з іншими впливовими центрами сучасного світу, зокрема США та Китаєм.

Розвиваючи інтеграційні процеси в Східноєвропейському проекті та ініціюючи проект Великої Європи, нам необхідно забезпечити розвиток національної української культури і державної української мови. Спеціальним предметом турботи держави має стати український кінематограф, театр, література, мистецтво.

Гарантією існування та поступового розвитку української мови як єдиної державної має бути відсутність та неприпустимість будь-якої дискримінації російськомовних та іншомовних громадян України.

Багатонаціональність та багатокультурність України є нашим найважливішим ресурсом, силою, а не вадою.

Конституційний обов'язок Президента України полягає в тому, щоб забезпечити рівність усіх громадян перед законом, свободу слова, свободу віросповідання, невтручання держави у справи церкви. На посаді Президента України я гарантую відсутність дискримінації громадян за національною та конфесійною ознаками. Будь-яким спробам такої дискримінації буде жорстко даватися відсіч на підставі закону.

Президент України – це й Верховний Головнокомандувач Збройних Сил. Новий Президент виконає свій священний обов'язок – захистить суверенітет, територіальну цілісність і безпеку країни.

Україні й українцям дуже важливо, конче необхідно позбутися комплексу меншовартості. Ми – спадкоємці тисячолітньої державності Великої Київської Русі, світового історичного центру християнства, батьківщини східної гілки європейської цивілізації. У нас велике минуле в загальноєвропейській історії, і я вірю – ми сформуємо наше велике майбутнє. Для цього сьогодні потрібне одне – врятувати країну і стати на Новий Курс. Ми це зробимо!