Нині ужгородці чи гості міста набрати собі мінеральної води можуть лише у Боздоському парку та на подвір’ї дитячої лікарні. Але роблять це лише ті, хто точно знає, де саме є джерела. У міському парку неподалік Ужа мінеральний водобій є постійним, на території лікарні – вода тече  з краника. Більше бюветів, де містяни чи їх гості могли б попити живиці, в Ужгороді нема.

Директор дочірнього підприємства "Гідрологічна режимно-експлуатаційна станція" – відомства ЗАТ "Укрпрофздравниця", що займається дослідженням мінеральних вод у Закарпатті, Бейла Фейкешгазі пригадує, що у 60-х роках минулого століття вода добувалася в самому центрі міста – біля нинішнього хімічного факультету УжНУ. Навпроти сучасного управління Державного казначейства стояв бювет, який називали "Жива вода", а в скверику перед будівлею нинішнього хімфаку працювало кілька фонтанчиків, із яких струменіла саме мінералка. Також цілющу воду брали зі свердловини у нинішньому Підзамковому парку. З часом усі вони з різних причин перестали працювати і, за словами Бейли Михайловича, відновити їх саме у тих місцях уже практично неможливо.

"У 80-х роках ми почали шу­кати підземну мінеральну воду в Комсомольському  (нині Боздоському. – Авт.) парку, – продовжує розповідати про історію мінеральної води Ужгорода Б.Фейкешгазі. – Пробили пошуково-розвідувальні свердловини, які збереглися й донині. Дослідження показали, що запас води в ужгородському парку становить 118 тисяч літрів води на  добу. Ці показники не змінилися й нині". За словами пана Бейли, розвідувальні роботи проводили з ініціативи тодішньої міської влади, але фінансувалися не з міського, а напряму із державного бюджету. Головна мета пошукових робіт – виявити, скільки мінералки насправді є в обласному центрі Закарпаття. Зацікавлені хотіли побудувати для робітників заводів Ужгорода спеціальну курортну поліклініку, де б людей оздоровлювали саме цією водою. Як бачимо, мінералку знайшли, проте дальші плани втілити не вдалося через відомі причини – економічну кризу наприкінці 1980-х років і розпад СРСР.

Уже у 90-ті роки Бейла Михайлович подав до Ужгородської міськради свій план використання мінералки. Однак чиновники ці документи... просто загубили. "Мене обурює, – зазначає Б. Фейкешгазі, – що ужгородці, маючи під землею стільки запасів цілющої води, не можуть, скажімо,  спекотного літнього дня випити свіжої холодної мінералки". До речі, за інформацією Бейли Михайловича, нині в обласному центрі працює кілька підприємців, які пробурили свердловини і розливають воду малими партіями на продаж. Мінеральне джерело має й один із готелів Ужгорода, в якому її використовують для ванн.

Бейла Михайлович каже, що, якби його воля, в обласному центрі зробив би щонайменше три бювети – саме стільки свердловин нині можна найлегшим способом запустити: у Боздоському парку, у сквері навпроти СБУ (де влітку міська влада таку альтанку зрівняла з землею. – Авт.) та в мікрорайоні Радванка (там воду, до речі, донедавна розливали у пляшки, але тепер чомусь припинили). На все це треба лише бажання міської влади, яка, по суті, є власницею всіх свердловин.

Фактично єдиним місцем в Ужгороді, де мінераль­на вода не пропадає дарма, є міська дитяча лікарня. "Використовуємо природний дар насамперед для лікування жовчної системи й нирок, – розповідає "Замку" головний лікар Ужгородської міської дитячої лікарні Ігор Рошко. – Вона має жовчогінні властивості". Також, за словами фахівця, мінералку в спеціальних дозах дають пити пацієнтам із іншими гастроентерологічними проблемами. Окрім того, вода має лікувальні властивості не лише коли її п’ють, а й як у ній купаються. Тому, каже Ігор Гаврилович, живицею наповнюють басейн реабілітаційного відділення. За допомогою мінералки ужгородські лікарі роблять пацієнтам так звану гідрокінезотерапію – у воді спеціальні фізичні вправи виконують дітки із ортопедичними та неврологічними захворюваннями.

За словами І. Рошка, у затверджені держстандарти лікування згаданих хвороб застосування мінеральної води як обов’язкове не входить, але якщо вже природа нагородила нею Ужгород, то медикам не використовувати це гріх. Саме тому дитяча лікарня обласного центру має переваги, як порівняти з іншими такими  установами.

Ігор Гаврилович повідомив також, що на подвір’ї закладу працівники зробили спеціальний краник для того, аби води міг набрати собі всяк охочий. Найчастіше цим благом користуються, звісно, мешканці сусідніх будинків.