Дмитро Копинець. "Народна творчість Буштина": історико-етнографічний твір. Ужгород, 2009, – 231 с.

Ця книжка присвячена народним умільцям селища Буштина, тим, які жили  в давні часи і живуть тепер. Тут ви знайдете чудові взірці усної народної творчості: і давні легенди, і спогади старожителів, і пісні "баби Копинцяні"; розповіді  про окремих майстрів і цілі династії умільців; про митців пензля, вишивки і ткацтва, про музичні колективи і багато-багато іншого, що пов’язано з творчістю буштинців.  Про все це й поведемо розмову.

Автора книжки –  Дмитра Копинця ми знаємо давно по його інших книжках: "Селищу Буштино – 630", "Обрядові дійства і розваги молоді в давнину", "Селище Буштино вчора і сьогодні". За фахом він учитель фізики. Виріс у родині буштинського газди-хлібороба. Знає будь-яку роботу коло землі. Про таких кажуть: "Майстер на всі руки".

У його свідомості завжди жила національна ідея, любов до народних звичаїв, народної творчості, як вияву народного духу, любов до Бога, пошана до церкви. Любить гарну бесіду в колі друзів. Але найбільше любить рідну землю, особливо селище Буштино, де побачив світ 15 серпня 1931 року.   Цією живою любов’ю дихають сторінки його нарисів, що вмістили розмаїтий матеріал із життя рідного села.

Справжня історія – це історія (біографії) окремих людей. Безпристрасно викладені факти дають змогу відтворити реальності, а не ідеологічні кривотолки. У книжці Д.Копинця  знайшли відображення біографії багатьох майстрів і їх нащадків, кожної великої  родини буштинських умільців.  Розкрита історія творчих колективів Буштина і окремих митців, висвітлений цілий пласт духовного і творчого життя його мешканців.

Матеріали для цієї книжки Дмитро Михайлович збирав декілька років – записував розповіді односельців,  шукав відомості по архівних матеріалах і газетних публікаціях, знаходив  старі фотографії, аналізував і систематизував зібраний матеріал. І ось перед нами КНИЖКА – "Народна творчість Буштина".

Книжка поділена на три тематичні розділи: "Усна народна творчість", "Буштинські умільці і їх ремесла", "Архітектура і скульптура".

У першому розділі зібрані буштинські легенди і бувальщини, пісні і коломийки, приказки і народні прикмети, які збереглись в пам’яті народу. Всі вони написані живою мовою і  коли їх читаєш, то нібито занурюєшся в глибини давнини і разом з персонажами стаєш учасником тих давніх подій. У деяких легендах збережена та мова, якою не так давно говорили в нашому селі ("Як Цильо напужав сою жону Маріку", "Як Івана Полагіїн метрику вибирав").

Окремим підрозділом виділені пісні і коломийки, що складала і співала "баба Копинцяня" – Ганна Копинець-Гаврилко, жива легенда Буштина. Вона знала  понад 300 різних пісень і легенд! За браком місця в книжці, на жаль,  висвітлена тільки невелика частина її творчості.

Другий розділ – "Буштинські умільці і їх ремесла" – це галерея портретів відомих народних умільців і майстрів, творчих колективів Буштина. Вражає той величезний обсяг роботи, що провів автор, збираючи розповіді, архівні матеріали і фотографії при підготовці цього розділу. Про всіх Д.Копинець пише з любов’ю і повагою  – будь то  окрема людина, династія майстрів або творчій колектив; він зумів об’єднати в одну творчу громаду відомих майстрів минулого і сучасності з молодими буштинськими умільцями. Про життєвий шлях і мрії, про творчі пошуки і здобутки буштинських умільців написано простою, зрозумілою мовою і тому читати ці нариси можна на "одному диханні". Думаю, що пройде небагато часу і  вони  стануть Буштинськими легендами, як стали легендами спогади наших предків.

У третьому розділі – "Архітектура і скульптура" Д.Копинець на фоні історичного минулого описує архітектурні пам’ятки і скульптури Буштина. Автор по "зернятках" збирав історичні матеріали, спогади старожителів і чисельні фотографії – все, що мало відношення до будівництва житла і інших споруд в селищі. Він поставив собі за мету розповісти нащадкам якомога більше про ті споруди, архітектурні пам’ятки  і скульптури, що були колись у Буштині та існують тепер. Не всі вони являються витворами мистецтва, але були створені руками буштинських умільців в різні часи і заслуговують на те, щоб ми про це пам’ятали. 

У  Д.Копинця в цій книжці   минуле  логічно вливається в сьогодення, здобуваючи перспективу в майбутнє.

Книжка гарно видана. Привертають увагу щедро подані ілюстрації. Видання "Народна творчість Буштина" є золотим відерцем, яким автор зачерпнув живої води з вічної криниці пам’яті, щоб кожен, хто вип’є тієї води, зберігав щиру любов і нестримний потяг до батьківської хати, до тієї землі, яка стала частиною його долі.