Дві тисячі птахів! Навіть уявити собі це важко. А побачивши на власні очі, починаєш дивуватися, що в наш час ще зустрічаються ентузіасти, які безкорисливо присвятили своє життя крилатим істотам.

Румунського посильного зловили тазиком

- Моє захоплення пернатими почалося давно, - розповідає Василь Йосипович. - Якось у дитинстві я грав у дворі і побачив, що біля курей крутиться голуб. На ніжці в нього було колечко. Я зрозумів, що він не простий, а поштовий. Щоб спіймати птаха, придумав пастку: узяв таз, насипав під нього пшеницю і підставив паличку. До неї прив'язав мотузку, а сам став спостерігати. Голуб спочатку походжав навколо, а потім зайшов у мій "капкан" і почав клювати зерно - мабуть, був дуже голодний. Тоді я потягнув мотузку, і його накрило тазиком.

Виявилося, це був поштовий голуб із Румунії. На колечку значився рік його народження та країна. Василь вирішив, що пернатий іноземець заблукав і перелетів до України. З тих пір Василь Йосипович і захопився птахами.

- Румунського голуба я через два роки відпустив, - говорить птахівник. - На той час він уже дав мені потомство із простою голубкою. Ще вдома у мене жили кілька десятків кольорових папуг: їх я купив після відвідування Київського зоопарку. Побачені там птахи справили на мене особливе враження і вплив відповідно. Відслуживши в армії, я повернувся додому, одружився, побудував будинок і цілком віддався улюбленому заняттю - розведенню птахів. Спочатку тримав клітки з пернатими в кімнатах. А коли їх розплодилося багато, побудував сарай під окреме житло для своїх вихованців.

Довгі роки Василь Йосипович їздив на заробітки, а потім працював лісником у Національному парку "Синевир".

- Ніколи не шкодував грошей на пернатих. Міг за нового крилатого друга віддати всі зароблені в столярному цеху гроші або зарплату лісника. Сам можу залишитися голодним, але якщо сподобається птах - викладу за нього останні копійки, - ділиться ентузіаст.

"Люблю поговорити з папугами"

- Зі спортивних голубів тримаю українських, румунських, чеських. З декоративних - дутишів-ставаків карликових: чорних, білих, строкатих. Вигодовую воркунів різних кольорів і видів, голубів-павичів, якобінів. Із папуг є хвилясті, Бернардові, пенанти, барабанти, гірські... Розводжу також породистих курей, - з гордістю розповідає Василь Йосипович.

Свого часу він захопився і говорячими птахами. Зараз у нього налічується кілька десятків дорогих папуг. А що стосується поштових голубів, їх птахівник вчив літати на далекі відстані, тренував...

- Якщо кудись їхав, то обов'язково брав із собою поштового голуба і далеко від дому випускав його. І знаєте, завжди знаходив свого вихованця вдома, в рідній Колочаві. Не можу з цього натішитися. Щоб досягти таких результатів, птахів потрібно тренувати спочатку на коротких відстанях.

Звичайно, для того щоб тримати таке велике пташине господарство, Василю Йосиповичу потрібно не тільки доглядати за птахами, але і відповідно годувати їх. А для цього доводиться купувати багато зерна. Витрати у грошовому еквіваленті птахівник вже давно не підраховує. Каже тільки, що протягом року його птахи з'їдають тонну проса, 5-6 центнерів вівса, 1 центнер насіння соняшнику, центнер гречки, 100 кг кукурудзи, кілька десятків кілограмів горіхів ліщини, фундука та інших пташиних ласощів.

До речі, своїх птахів Василь Макар продає таким самим ентузіастам, як він сам. Наприклад, до нього часто приїжджають колеги по захопленню з Києва, а також з Полтавщини, Львівщини, Тернопільщини, Вінниччини та багатьох інших регіонів країни.