Главная » 2009 Сентябрь 11 » Село ремісників святкувало
17:10 Село ремісників святкувало | |
Сьогодні світ навколо нас переповнюють надсучасні технології, роботі в сфері яких все більше віддають перевагу молоді люди. Та є в нашому краї населені пункти, де панують народні традиції як в повсякденному побуті, так і в народних ремеслах. Здавна відоме своїми народними умільцями село Іза. В неділю 6 вересня всі його жителі та гості зібрались у центрі села, щоб відзначити 632-гу річницю з часу першої згадки про цей населений пункт. Безперечно, воно одне з найстаріших та найкращих у Хустському районі. На цьому наголосив і присутній на святі заступник Хустської РДА Павло Гвоздянський: – Іза провідне село нашого району поряд з Рокосовом та Велятином. Дохідна частина бюджету району формується за рахунок саме цих сіл. Головні сфери, звідки ми черпаємо ресурси в цьому населеному пункті – це лозоплетіння та сільське господарство. Плести кошики в Ізі почали ще в кінці ХІХ століття, коли кілька безробітних жителів села, повернувшись із заробітків з-за кордону, розпочали цю екзотичну на той час для їх сусідів справу. Секрети майстерності вони передавали своїм дітям та онукам і поступово цей вид ремесла набув масовості. Зберігати наснагу до праці місцевим жителям допомагала християнська віра. Переконана в цьому і Марія Щербан: – Наше село споконвіку було православним. Ще при угорцях робилися спроби нав’язати нашим людям католицьку віру, але населення кілька разів робило спротив і залишалося вірним православ’ю. В 1935 році католики підпалили наш сільський храм. Думаю, це вони зробили з метою підірвати в людях віру, але ми вистояли і відновили церкву. Важким для нас був початок 50-х років, коли в нашому селі організували колгосп. У нас тут був уповноважений міліції Єлісей, який був дуже грізний на вигляд, у драповому пальто. Коли вулицею проносилась чутка, що йде Єлісей, ми всю домашню птицю та худобу вели в ліс, бо інакше він все забирав до колгоспу. Близько 5 років тривав цей процес, а далі одні зрозуміли, що нема сенсу опиратися цьому, інші робили незначний опір і їх віднесли до куркулів, хоч вони були просто роботящі люди, якими в усі часи славилось наше село. Промисел лозоплетіння для мене особисто є додатковим заробітком. Основним моїм місцем роботи протягом 40 років була пожежна частина. Два мої сини також працюють пожежниками. Таких династій різних професій в нашому селі вистачає». Кращих людей в день свята вітав та нагороджував грамотами та квітами особисто ізянський сільський голова Іван Пристая. За його словами, подібні урочистості проводяться тут не вперше і не востаннє: – Я сільський голова вже 8 років і підтримую таку традицію. Наше село практично єдине, де все населення займається лозоплетінням. А це близько 7 тисяч майстрів народного промислу та 2,5 тисячі дворогосподарств. Вони виготовляють майже 50 видів різних виробів з лози. Наше село славиться й футбольними традиціями. Сьогодні ми проводимо 5-й за ліком міні-футбольний турнір серед ветеранів, у якому беруть участь 4 команди та товариська футбольна гра між «Новатором» з Ізи та СК «Тячів». Перемогу в міні-футбольному турнірі здобула команда з красномовною назвою «Ізька злагода», гравці якої отримали з рук Івана Пристаї перехідний кубок. Кращі команди та гравців нагородили призами та подарунками. Далі на ізян та гостей чекав святковий концерт, який розпочали чарівні дівчата з вокального ансамблю народної самодіяльності місцевого будинку культури. В їх виконанні прозвучали закарпатські народні пісні та коломийки. Відомі хіти українських та російських виконавців прозвучали у виконанні Марії Палканинець, Ріти Воєнко та Сніжани Грички. Смаки старшого та середнього поколінь втамовував гурт з Мукачева «Все так не буде», у виконанні якого прозвучали шлягери 90-х років минулого ситліття. Анатолій Барна та Олена Товт подарували своїм землякам пісні про любов до жінки, рідного краю та України. Чудовим виконанням пісні легендарного Івасюка «Черемшина» вразив усіх Василь Чорей. Родзинкою свята став виступ ромського троїстого ансамблю, учасники якого потішили присутніх віртуозною грою на акордеоні та скрипці. Гостя зі Львова Оксана Вінницька, яка не бачить, але має чарівний голос, виконала задушевні пісні про кохання і була вражена тим, як тепло її зустрічали глядачі: – Насправді я щойно вперше почула про таке село. На Закарпатті я була тільки один раз і то проїздом. Я задоволена тим, що сюди приїхала. Я не бачу глядачів, але відчуваю їх теплі серця. У виконанні відомого хустського співака, учасника проекту «Шанс» прозвучали власні музичні твори, в антрактах між якими він розважав публіку дотепними жартами та провів серед дітей конкурс на кращий вірш про село Іза. Для всіх, хто не мав змоги вийти на велику сцену, але прагнув продемонструвати свої вокальні якості, просто неба провели співоче карооке.
Євген СВИЩО | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |