Главная » 2009 Сентябрь 19 » Піво на лєваді
10:11 Піво на лєваді | |
Донедавна я разом з усіма сміялася з анекдоту про «пі-іво» – мабуть, найпопулярнішого з пострадянських. І раптом побачила, що це не анекдот – це життя.
Сталося це кілька років тому в одному зі східноукраїнських обласних центрів. Таксист, на мій схвальний відгук про гарні назви мікрорайонів – Левада, Сади – зробив мені екскурсію. «Оце вирубали садовий масив – і ось мікрорайон Сади-1. Вирубали ще один садовий масив – і звели мікрорайон Сади-2. Вирубають он той масив – будуть Сади-3!» – реготав він. А що залишається, коли рубали саме навесні, і люди з жахом дивились, як потім зрубані, повалені яблуні масово зацвіли… З Левадою – без трагедій. Поза мікрорайоном, що біля річки, по обох її берегах простяглися ще тисячі мальовничих левад – точнісінько таких, як знаменита «Козача левада» С. Васильківського, написана понад сто років тому. І от їду в маршрутці, а поруч розмовляють місцеві хлопці: «Куди їдеш?» – «На Лєваду» – «А хіба ти на Лєваді живеш?» – «та от, переїхали на Лєваду» – і так далі. І, крізь нормальну мову, оте раз по раз, гвіздками в мозок: «Лєвада, Лєвада» – що я раптом піймала себе на думці: «Повбивала б!». От тобі й анекдот. Але звідки ж – Лєвада? Може, російськомовні архітектори так представляли по телебаченню свій проект. Можливо, російськомовний мер так казав, а за ним інші російськомовні. Але ж оті хлопці на тих левадах виросли. Чому ж так піддаються? Чо-му?! За словами П. Скунця, – спитай себе. Наталя ДЯЧЕНКО | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |