Главная » 2009 » Сентябрь » 21 » Мальовнича Воловеччина: ворота між Сходом і Заходом
16:01 Мальовнича Воловеччина: ворота між Сходом і Заходом | |
Воловецький район – найменший зі всіх районів області, але, не дивлячись на це, також і одне з найкрасивіших місць Закарпаття. Оточений гірськими лісами, завжди гостинний, Воловец з кожним роком зустрічає все нових любителів прекрасного. Це і спортсмени (Воловеччина – улюблене місце пара і дельтапланеристів, велоорієнтувальників), і просто мандрівників, охочих хоч ненадовго поринути в чарівний світ закарпатської природи...
Старовинне місто Воловець Зовсім нещодавно весь район святкував визначну для жителів дату: Воловцю виповнилося 575 років. Приурочене до ювілею, тут пройшло «Свято коломийки», яке відвідали і закордонні гості. Дійсно, перша згадка про Воловець зустрічається в письмових документах 1433 року, а ось археологічні знахідки датуються... II тисячоліттям до нашої ери! Походження назви селища має дві версії. Перша стверджує, що Воловець почали називати саме так через річку Воловчик; інша ж версія вказує на місце, де зимувала велика рогата худобина (воли) з полони. Ворота між Сходом і Заходом Крім того, як свідчить історія, саме на території Воловецкого району почалося європейське розселення угорського народу. У далекому IX столітті племена угорців на чолі з вождем Арпадом перейшли Верецкий перевал і прийшли в Европу. Ось вже довгі роки Верецкий перевал – священне місце для будь-якого патріота Угорщини; тут щодня можна побачити автобуси з туристами. Більшість угорців вважають за священний обов'язок потрапити до пам'ятника, встановленого на перевалі: для них це – символ зародження нації. Монумент цей виконаний у вигляді каплиці і складається з семи валунів, які символізують сім племен, що об'єдналися для походу. Також пам'ятник – це символічні ворота між Сходом і Заходом. Крім того, на Верецкому перевалі встановлений ще один пам'ятник – загиблим захисникам України. Як стверджують старожили, в 1939 році недалеко від місця пам'ятного знаку були розстріляні воїни-захисники Карпатської України. Точних історичних відомостей про ці події немає, тому встановлювати правду доведеться історикам. А поки вони думають над загадками минулого, закарпатці на знак вдячності і пошани приносять до пам'ятника вінки... Верецкий перевал географічно розділяє Львівську і Закарпатську області, з його висоти в 930 метрів над рівнем моря відкривається прекрасна панорама гірських хребтів. Звідси можна побачити гори Пікуй, Гостру і Рівну, а також гору Темнатик, на вершині якої встановлений православний хрест. У сонячну погоду величезний хрест велично підноситься і, здається, ніби він підпирає небо. Але коли над горами збирається дощ, він зникає в грозових хмарах. Найвища гора Воловецкого району – Стой (1681 м над рівнем морить). Її вершина – майже горизонтальний майданчик діаметром до ста метрів, тут встановлена залізобетонна пам'ятна стела. Тут же знаходяться залишки стаціонарної радарної установки, що діяла за часів «холодної війни». Унікальні дерев’яні храми Збереглися в районі і пам'ятки стародавньої архітектури, зокрема, дерев'яні храми в селах Гукливий і Бистрий. Унікальний храм з дзвіницею Святодуховський, зведений в XVIII столітті, – головна пам'ятка Гукливого. Тут знаходиться і старовинний рукопис – документ, відомий під назвою «Гукливський літопис». Згідно із записом в цьому літописі, ікони і внутрішній розпис зроблені німецьким майстром в 1784 році. Цей розпис є одним з небагатьох, що збереглися до наших днів в дерев'яних храмах Закарпаття. Краса природи, бринза і форель… На Воловеччині є декілька незвичайних заповідників, в їх числі і флористчний «Пікуй», де охороняється багатоцінних рідкісних рослин. Пам'ятник природи «Високий Камінь» славиться тим, що його схили – найвищий в Карпатах ареал дуба скельного і сосни чорної. Безліч реліктових рослин, що зустрічаються в тутешніх горах, занесені до Червоної книги і охороняються законом. У всій Україні відомий форелевий рибник «Оса» з форелевим інкубатором, який вже довгі роки «зарибнює» водні артерії Воловеччини. Тут безпосередньо в річках, які тут швидкі, кришталево-чисті і по-гірському холодні, живе райдужна форель. У районі розвідано 7 мінеральних джерел, найвідоміше них – в урочищі Занька; довгий час тут працювали купальні. Неймовірно багата Воловеччина дарами природи: тут росте солодка гірська малина і суниця, антрацитна чорниця і ожина, лісовий горіх, гриби... А ще місцеві жителі виробляють за своїми, тільки їм відомим таємним рецептам, специфічний сир – бринзу. Сир цей робиться з овечого молока і, за переказами верховинців, дає чоловічу силу. Звичайно, бринзу сьогодні можна купити і в магазині, але, повірте, вона ніколи не порівняється з тією, зробленою умілими руками воловецких господарів. Казка, що живе тут… Краса верховини, цілюще гірське повітря, непокорне торжество природи приваблює в район допитливих туристів. Для них у Воловці відкритий лікувально-оздоровчий комплекс «Плай». У селі Жденієво приймає гостей «Форель». Тут на базі комплексу функціонує гірськолижна траса довжиною 800 метрів і відкритий пункт прокату туристичного спорядження. На висоті 700 метрів, біля підніжжя хребта Боржавська Полонина, на галявині ялинового лісу, розташувалася турбаза «Думка». Взимку тут працює підйомник в 400 метрів, цілий рік організовуються піші прогулянки і автобусні екскурсії. Ось вже більше десяти років на Воловеччину – в пансіонат «Смерічка» – на лікування прибувають жителі регіонів, які апотраждали від радіації, після чорнобильської лиха. У Біласовиці відкритий комплекс «Пікуй», де можна і на лижах покатитися (підйомник – 400 метрів), і на екскурсію по горах відправитися, і просто відпочити від міської метушні. Воловецкий район дивовижний і прекрасний, казковий і привабливий: приїхавши сюди одного разу, не хочеться виїжджати. Туристи з великих міст говорять, що закарпатці живуть в раю, і недивно. Піднімаєшся на Великий Верх, на Стій, і розумієш: казка вже тут, вона реальна. Казка – це ось ці таємничі гори, мерехтливо чисті річки... повітря, яким неможливо надихатися.., небо, на яке не можна надивитися.., чорниця, після якої залишаются сліди на руках .., стрункі зелені ялини, що дарують спокій і невимовну трепетну радість... Тому, якщо ви втомилися від постійного гамору і сум'яття великого міста, приїжджайте на Воловеччину і познайомтеся із справжньою казкою, що живе тут! Тетяна КАШУБА | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |