У турагенції скаржаться, що ажіотажу немає. Раз на два тижні набирається група з 20 осіб. Можливо, бажання відбивають бюрократичні зволікання. За п’ять-шість днів наперед необхідно подати копії паспортних сторінок та ідентифікаційного коду. Адміністрація «Синьогора» висилає на перевірку до Києва. «Ніби їду на секретну військову базу! Шукаєте терористів?», – цікавляться туристи. Екскурсоводи нічого незвичайного в цьому не бачать і попереджають: «Не беріть колюче-ріжучих предметів – охорона буде перевіряти».

Від Івано-Франківська до Гути близько години їзди. Траса на Гуту виявилася так собі. Ідеально рівна дорога, обрамлена ліхтариками, починається лише після таблички «Синьогора». Президент, пояснюють селяни, зазвичай прилітає на гелікоптері. При під’їзді до села поряд з хатками в очі кидаються круті котеджі: чиновники і олігархи скупили земельку, щоб відпочивати ближче до верхівки країни (за словами селян, ціна за сотку – близько $ 5 тисяч). На дачі забороняють фотографувати. «Я була в парламенті Угорщини – там все можна знимкувати!», – дивується одна з туристок. Місцевість дуже мальовнича: ліси, гори, повітря... Колись тут були мисливські угіддя імператора Франца-Йосипа. Дім Ющенка – справжній палац. Але розгледіти його зсередини не дають. До апартаментів туристам шлях закритий. Заводять лише в хол розміром у футбольне поле: мармурова підлога фойє, величезні зелені колони, масивні люстри і каміни... Потім гостям показують господарство – пасіку (Ющенко бджілками не займається, доручає пасічникові), двір з хрюшками, звіринець з фазанами, оленями і ведмедиками Мішею і Дашею, яких, кажуть, глава держави любить пригощати булкою з медом. Пригощають ложкою президентського меду і туристів. А потім у колибі годують банушем (кукурудзяна каша) і грибною юшкою.

ЗІК