Після другого туру президентських виборів склалася ситуація, яку не можна назвати ані повною і остаточною перемогою Віктора Януковича, ані нищівною поразкою Юлії Тимошенко

Згідно із законом, наступним главою держави буде, ясна річ, лідер Партії регіонів. За Януковича віддали голоси 48,95% виборців, за Тимошенко – 45,47%. Різниця у три з половиною відсотка отруює радість іще не «коронованому» президенту – відрив від суперниці є незначним, до того ж, Янукович так і не подолав «психологічний» бар’єр у 50%. Мовою політичних штампів це означає, що він буде не цілком легітимним керманичем – навіть половина країни не визнала Януковича «своїм». Щодо його опонентки, то Тимошенко планує використати ці три відсотки як апеляцію до «історичної пам’яті» «помаранчевого» електорату: у 2004-му, мовляв, розрив між Януковичем та Ющенком був іще більшим, одначе ж люди вийшли на Майдан. Зайвим буде нагадувати Юлії Володимирівні, що вдруге в одну й ту саму воду не входять – лідерка «білосердечних» усе одно закликатиме «боротися за кожен голос».

Let my people go

Утім, якщо говорити про заклики, то за Юлію Володимирівну віщали здебільшого «спікери» від БЮТ. Сама Тимошенко після короткого брифінгу у виборчу ніч зникла з «радарів» на цілих три дні. Обіцяну в понеділок прес-конференцію перенесли на вівторок, відтак заанонсували, що замість спілкування з пресою Тимошенко зробить заяву – її також ніхто не дочекався. Зрештою, навіть засідання Кабміну було перенесено на четвер – пауза ставала майже непристойною і давала «біло-синьому» табору безліч приводів для жовчних коментарів. У четвер перед урядовцями Тимо-

шенко теми виборів не порушувала. Натомість перший віце-прем’єр Олександр Турчинов заявив, що у відставку Тимошенко не піде: немає підстав. Другий месидж від Турчинова стосувався судів: БЮТ добиватиметься перерахунку голосів, наголосив він. Власне, тема судового оскарження результату виборів вийшла на перше місце за кількістю обговорень, посунувши навіть переформатування коаліції й тим паче – перспективи дострокових парламентських виборів. Щоправда, судами переймається лише БЮТ – у Партії регіонів свій список невідкладних турбот. Звернення суперника до Феміди регіоналів мало хвилює, хоч і змушує тримати біля будівлі ЦВК величезні юрми нудьгуючих «донецьких». Задля захисту, як вони кажуть, народного волевиявлення.

«Факт перемоги Януковича ми визнаємо тільки в тому випадку, якщо не зможемо довести у судах ті порушення, які привели до перемоги іншого кандидата», – каже БЮТівець Андрій Шкіль. «Почнемо з того, що 5–6% виборців голосували на дому без довідок, а це – надто значна кількість», – додає колега Шкіля Олена Шустік. У Донецькій, Луганській, Дніпропетровській областях голосували «мертві, живі та ненароджені», плюс мали місце «каруселі», каже Шустік. Олег Ляшко називає більш конкретні дані: загалом украдено півтора мільйона голосів, стверджує депутат. Так чи інакше, але перспективи оскарження результатів виборів можливі на 10–20 дільницях максимум, вважає голова Комітету виборців України Олександр Черненко. Лише для того, щоб зрівняти рівень підтримки Тимошенко та Януковича, БЮТівцям необхідно оскаржити вибори щонайменше на 500 дільницях. «По-моєму, це нереально, що вже розуміють і в команді БЮТ», – підсумовує Черненко.

У команді БЮТ, очевидно, багато чого розуміють, проте оскарження виборів педалювати продовжують. Подейкують, що всередині Блоку така вперта зацикленість на цій темі викликає як мінімум нерозуміння, як максимум – роздратування. На закритій нараді БЮТ, що відбувалася по гарячих слідах виборчої ночі, знаному юристу-«тимошенківцю» Андрію Портнову було доручено курирувати увесь судовий сегмент. Джерела стверджують, що сам Портнов був не у захваті, як і та частина фракції, яка вважає, що найкращим рішенням для Тимошенко було б визнати Януковича переможцем і перейти до опозиції. Тим паче, що «революційну ситуацію» 2004 року Тимошенко не вдасться відтворити за жодних умов – відсутні чинники, що скеровували події п’ять років тому. Відсутній тиск європейської демократичної спільноти – емісари міжнародних місій, які побували на українських виборах у ролі спостерігачів, оприлюднили цілком схвальні звіти.

До того ж, цього разу (на відміну від першого туру виборів) майже збіглися показники всіх проведених екзит-полів. А шість окремо проведених опитувань (враховуючи також Національний екзит-пол), кожен із яких засвідчив незначну (від трьох до п’яти відсотків) перевагу Януковича, – це все-таки річ вагома. Стосовно ж тиску, який міг би створити гіпотетичний «Майдан», то говорити про це за сьогоднішніх умов щонайменше несерйозно. У колоді БЮТ лишається хіба що судовий козир, але щодо нього вже сказано вище. Щоправда, у наполегливому триманні за перемогу, яка не відбулася, експерти вбачають початок нової інформаційної кампанії Тимошенко. Кампанії, націленої на «виправдовування» перед виборцем, на старт майбутніх парламентських перегонів, а також (що не виключено) – на торги за нову коаліцію.

Елегантно, але нереалістично

На перший погляд, домовленості між Януковичем і Тимошенко є цілковитою утопією. Як каже російський опозиційний політик Борис Нємцов, «цей сценарій зовні має елегантний вигляд, але, по-моєму, він нереалістичний, тому що ні один, ні друга особливої симпатії одне до одного не мають, а як кіт із собакою, мабуть, жити не хочуть». Щодо відсутності симпатії – це ще м’яко сказано, одначе політики подібними сентиментальними поняттями не оперують. І підтвердження тому – коаліція між БЮТ і ПР, що ледь не відбулася влітку минулого року.

На сьогодні партія переможців категорично відкидає навіть натяк на ймовірну коаліційну співпрацю з БЮТ. Депутат від ПР Борис Колесніков чітко зазначає, що «жодної коаліції з БЮТ бути не може». Хіба що у віддаленому майбутньому виникне подібний ситуативний союз, та й той – на короткий термін і виключно задля внесення змін до Конституції, припускає він. (Власне, для того, щоб мати у своєму розпорядженні 300 депутатських голосів, тобто конституційну більшість, Януковичу і може знадобитись така нереальна на сьогодні спілка з «тимошенківцями», тож зарікатись регіоналам зарано, кажуть експерти). Інший представник ПР – Олександр Єфремов – стверджує, що його партія веде перемовини з усіма фракціями, за винятком, ясна річ, БЮТівців. Щоправда, додає Єфремов пікантну деталь, «з окремими депутатами від БЮТ ведемо роботи за всіма напрямками».

Про характер цих робіт здогадатися неважко. Частина коментаторів від БЮТ категорично заперечує наявність вірогідних зрадників у своїх лавах, частина (як, наприклад, Микола Томенко) вважає, що немає нічого поганого у тому, що фракцію очистять від пари-трійки «перебіжчиків» – атмосфера у партії стане більш здоровою. Про масову втечу «білосердечних» до ворожого табору у Блоці Тимошенко не говорять. Зате в ПР заздалегідь зловтішаються: скоро, мовляв, від «Хаяту» до штабу Регіонів протягнеться ціла вервечка «лексусів», а штабні двері, очевидно, доведеться укріп-

лювати: бажаючі «вступити до клубу» просто рознесуть їх ущент.

Хоча основний розрахунок Партії регіонів пов’язаний усе-таки не з окремими нестійкими членами БЮТ. Передусім у лавах ПР розглядають «економваріант»: до складу нової коаліції, яка відправить у відставку уряд Тимошенко, можуть увійти, окрім регіоналів, комуністи та представники Блоку Литвина. Плюс позафракційні депутати та певна кількість перебіжчиків із «Нашої України» або того ж таки Блоку Тимошенко. Щоправда, комуністи не бажають мати нічого спільного з «націоналістами» (читай: з «Нашою Україною»), тож перших доведеться з гри виключити. Відтак залишається варіант ПР+БЛ+НУНС, але в цьому випадку голосів коаліціантам може й не вистачити. Ситуація всередині «Нашої України» є складною, і якщо частина фракції (група Віктора Балоги) ставиться до альянсу з Януковичем цілком прихильно, то завоювати націоналістичне крило, на яке мають вплив Віктор Ющенко, В’ячеслав Кириленко та Юрій Костенко, буде непросто. У цьому випадку ціною питання буде прем’єрське крісло, на яке може претендувати Юрій Єхануров, але щодо посади глави уряду ПР має наразі непохитну позицію: прем’єром мусить бути ставленик тієї сторони, яка виграла президентські вибори. Інакше, мовляв, який сенс у такій перемозі?

Водночас формуванню нової коаліції може зашкодити не так здатність політиків домовлятися, як норма закону, згідно з якою парламентську більшість формують фракції, а не окремі депутати. До того ж, іще не оголошено про розпад чинної коаліції чи про вихід із її складу тієї чи іншої фракції. Хоча в ПР вважають, що після ухвалення Верховною Радою регламенту такої проблеми взагалі не існує: «Нинішню коаліцію створювали на підставі двох фракцій (БЮТ і НУНС), а Блок Литвина просто приєднався до неї. Але під час формування коаліції не було зібрано 226 підписів. Ми і раніше говорили, що цієї коаліції немає. А тепер, враховуючи те, що регламент ухвалено як закон, ми можемо це підкріпити юридично», – зазначає Олександр Єфремов. Таким чином, шлях для створення більшості відкрито. А для найбільш непоступливих носіїв «золотої акції» є чудовий стимул – дострокові парламентські вибори. Для Блоку Литвина і фракції комуністів це не надто райдужна перспектива – тривідсотковий бар’єр вони можуть уже й не подолати.

Усе тільки починається

Насправді ж дострокові вибори не потрібні ні малим, ні великим фракціям. Партія регіонів та Блок Тимошенко вклали чималі кошти у президентську кампанію і ще, ясна річ, не встигли повернути навіть незначний відсоток інвестованих у владу грошей. Нові їм узяти просто ніде. Не спонукає включатися у ще одні перегони і доволі сумнівний успіх нової кампанії. Регіони навряд чи можуть бути впевненими в тому, що їхній результат на наступних виборах буде більш переконливим, ніж на минулих. Для БЮТ набагато краще, аби вибори відбулися за рік. Партії Тимошенко зараз вигідніше дати Януковичу час попрацювати за умов важкої економічної кризи, щоб розчарувати виборців Сходу і остаточно розізлити виборців Заходу. Політолог Віталій Кулик сказав про це образно: «Тимошенко потрібно півроку на організацію Януковичу потужного геморою». Але справа не лише в Тимошенко. Проти Януковича можуть виступити навіть природні сили: повінь, якої очікують цієї весни в західних регіонах України, змусить новообраного Президента адресувати невідкладну допомогу саме туди. І щонайдужче намагатися сподобатися електорату Юлії Тимошенко.

Чи не єдиною політичною фігурою, якій насправді можуть бути корисні парламентські вибори, є Сергій Тігіпко. За таких умов він міг би вчасно конвертувати набуту популярність у голоси в парламенті. Але для цього Тігіпку слід мати власну політичну силу, часу для створення якої залишається обмаль. Таким чином, коли стихнуть пристрасті довкола судових оскаржень, наявні парламентські фракції, швидше за все, сідатимуть за стіл переговорів. Впускати до свого вузького кола «чужинців», втрачаючи на нових парламентських виборах голоси електорату, їм аж ніяк невигідно. Можливо, що до числа коаліціантів у повному чи частковому складі приєднається і Блок Тимошенко. Українська політика багата на сюрпризи і несподівані повороти. Одним із них, до речі, можуть бути і позапланові вибори київського мера, чию «невбиту шкуру» заздалегідь ділять політгравці вищої ліги. Принаймні, як сказано на нових білбордах Арсенія Яценюка, «все тільки починається». Із таким твердженням не погодитись важко.

Кость БОНДАРЕНКО, директор Київського інституту проблем управління імені Горшеніна

Для оскарження виборів немає жодних перспектив. Насправді, як тільки почнуть порушувати питання про фальсифікації виборів на Сході, Партія регіонів одразу знайде факти фальсифікацій на Заході. Почнеться протистояння між двома фальсифікаційними ресурсами. Я думаю, навряд чи це призведе до якогось позитивного результату... Щодо парламенту. Відправити у відставку Юлію Тимошенко – справа нехитра, її можна відправити й зараз. Питання в іншому: чи зможе нова коаліція обрати нового прем’єра, – довкола цього зараз ведуться дискусії. Цікавою є ситуація з «Нашою Україною». У НУ завжди були непомірні апетити, Юлія Тимошенко чудово це знає, тепер вона потирає руки і дивиться на те, як вони питимуть кров із Януковича. Думаю, цього тижня буде спроба створити нову коаліцію, хоча все залежатиме від того, що виторгують «нунсівці». Якщо ж не відбудеться коаліція, тоді відбудуться дострокові парламентські вибори. «Нунсівці» чудово розуміють те, що на наступних виборах вони не потраплять до парламенту, тому зараз торгуються доволі обережно. Тож, я думаю, коаліція може все-таки відбутися.

Дмитро ВИДРІН, політолог

Мають бути наявними три фактори для того, щоб результати виборів оскаржувати у суді. По-перше, суперечності в екзит-полах або незбіг результатів виборів і даних екзит-полів. По-друге, проблеми, що можуть виникати у ЦВК, коли Центрвиборчком ставить під сумнів результат, але ЦВК зробила офіційну заяву про те, що вибори пройшли нормально. По-третє, порушення, зафіксовані міжнародними спостерігачами, але всі групи спостерігачів – ПАРЄ, ОБСЄ, країн СНД – показали, що вибори відбулися, і зробили про це офіційну заяву. Якщо ж подавати до суду тільки через те, що одна зі сторін виборів не визнає, тоді вибори не закінчаться ніколи... Стосовно ж коаліції, то може бути створена хіба що ерзац-коаліція. Справжня коаліція – це єднання завдань, цілей, планів тощо. У парламенті сьогодні немає сил, здатних зібратися у критичну масу, тому ерзац-коаліція хоч і може відправити Тимошенко у відставку, але через незбіг цілей і завдань не зможе обрати нового прем’єра. У цьому випадку парламент розпустять. Якщо Верховна Рада звільняє прем’єр-міністра і не призначає нового, її розпускають. Це найбільш вірогідний сценарій. Тимошенко в цьому разі залишається виконувачем обов’язків до парламентських виборів. Загалом цей парламент приречений. Він за природою своєю недієздатний, за своєю конфігурацією недієздатний, у ньому не може бути жодної коаліції, яка працювала б. Якщо інавгурацію президента не відкладатимуть, то переобрання парламенту можливе навесні, якщо затягнеться, тоді – восени.

Наталія Лебідь, Віктор Трегубов, журнал «Главред»