Книга під назвою "Православний Свято-Іоанно-Предтеченський чоловічий монастир у с. Бедевля" вийшла друком у кінці грудня 2009 року у Всеукраїнському державному видавництві "Карпати", що в місті Ужгород.

Авторами праці стали вже відомий молодий історик, директор Богословсько-історичного дослідного центру імені архімандрита Василія (Проніна), кандидат історичних наук, доктор філософії, доцент кафедри історії України УжНУ,  Юрій Васильович Данилець та благочинний Грушівського чоловічого монастиря - ієромонах Пімен (Мацола).

Книга видана під грифом кафедри історії України УжНУ та Хустської православної єпархії. Автори отримали благословення на друк від архієпископа Хустського і Виноградівського Марка (Петровцій).

Рецензентом книги став доктор історичних наук, проф. Д.Д. Данилюк та кандидат історичних наук, доц. В.В. Міщанин.

Книга поділена на вступ, 3 тематичні розділи, які в свою чергу мають свої підрозділи, висновки, персоналії, додатки, список використаних джерел та літератури. Загальна бібліографія книги складає 81 положення, включаючи і джерела. Обсяг книги склав 189 сторінок.

 Форпост Православ'я XVIII - XX століть

Історичний нарис "Православний Свято-Іоанно-Предтеченський чоловічий монастир у с. Бедевля" відкриває перед нами цікаву історію одного із відомих форпостів Православ'я у XVIII і відповідно у XX століттях.

Незважаючи на те, що монастир був заснований у 1719 році з благословення відомого сповідника благочестя, єпископа Досифея (Феодоровича) (1648-1733), а в кінці століття (1788 р.) вже закритий, він відігравав величезну роль у становленні та розвитку Православної віри у регіоні. У часи насадження унії монастир проводив глибоку духовно-просвітницьку і місіонерську роботу, і своїм існуванням підкреслював світоглядну ідентичність свого народу.

У стінах цього чоловічого монастиря проходили послух і пастирське служіння відомі духівники краю. Досить пригадати таких подвижників благочестя та сповідників Православ'я як: архімандрит Боголіп (Церковник), архімандрит Василій (Пронін), архімандрит Серафим (Гайналій), архімандрит Доримедонт (Андрашко), архімандрит Алексій (Кирієвський), ієромонах Інокентій (Чопик) та інші.

Як і всі авторські праці історика Юрія Данильця, книга про Бедевлянський монастир насичена широкою архівно-документальною джерельною базою, багатьма монастирськими документами, особистими архівами тощо. Переважна більшість документів взята із Державного архіву Закарпатської області. Деяка частина з них вводиться в науковий оббіг вперше, що робить це видання своєрідним скарбом для історії сьогоднішнього Православ'я на Закарпатті загалом та Мараморощині зокрема. Живо і актуально читаються матеріали з поточних архівів Хустської Православної єпархії, Бедевлянського Свято-Іоанно-Предтеченського монастиря. Останні допомагають нам глибше зазирнути в історію цієї обителі, особливо у її сьогодення.

Відзначимо, що у співавторах Юрія Данильця на науковій ниві успішно дебютував молодий чернець і невтомний церковно-суспільний діяч Православ'я на Закарпатті, благочинний Грушівського монастиря, ієромонах Пімен (Мацола). Останній активно і щиро допомагав в написанні книги різноманітними монастирськими матеріалами. Завдяки своїй наполегливості отець Пімен виявив рідкісні документи про Бедевлянський монастир, через що ці матеріали вийшли з широкого власного архівного "підпілля" і побачили інтелектуальний світ книги. Авторська симфонія і народила цю чудову і прекрасну книгу, яку кожен поважаючий свою історію житель Закарпаття і не тільки, буде мати за честь тримати у своїй власній бібліотеці.

Прочитавши цю історичну книгу, можна констатувати, що сьогодні Православ'я на Закарпатті набуває нового формату. Формату об'єктивної, незаангажованої, справедливої церковної історії, яка базується не на легендах і переказах, а на реальному архівному матеріалі.

Лейтмотивом книги є неупереджене висвітлення історичного минулого і сьогодення Бедевлянського монастиря.

Чудовим доповненням до документального тексту книги є численні фотографії відомих подвижників та єпископів Православної Церкви, що робить книгу ще більше цікавою і ґрунтовною.

Серце радіє коли бачиш такі праці, а думка лише говорить: "Допоможи Боже і надалі таким ентузіастам своєї справи у всіх їхніх наукових починаннях і задумах".