Главная » 2009 » Декабрь » 16 » Роберт Бровді: «Що обіцяю – те роблю, за що беруся – доводжу до завершення»
14:42 Роберт Бровді: «Що обіцяю – те роблю, за що беруся – доводжу до завершення» | |
 Жодна з акцій, тусовок, фестів чи квестів, що проводилися цьогоріч на теренах краю, не залишилася поза прискіпливо увагою молоді – всі були відвідані, випробувані, запаковані у власні враження, оцінки та висновки. Ці "пакунки”, власне, і стали в основі першого молодіжного рейтингу року за версією журналу "StudLife”. Попри розмаїття номінацій, одна особливо привертає увагу – меценат року. Пальма першості тут дісталася людині, за сприяння якої в області відбулося більше десятка цікавих видовищних заходів. Роберт Бровді – самодостатня особистість і бізнесмен, що зробив себе сам; успішний політик без політичного минулого; патріот і громадянин, небайдужий до всього, що відбувається навколо. Якщо ще півроку тому він був зовсім не публічною персоною, то тепер голова Закарпатського обласного осередку політичної партії "Фронт Змін”– у переліку найвпливовіших людей Закарпаття.- Роберте, розкажіть про себе. Ви ужгородець? В яку школу ходили і чи підтримуєте зв’язок з однокласниками? Так, я 100-відсотковий ужгородець, чим дуже пишаюся. Мені 34 роки. Народився і практично все свідоме життя провів у нашому чудовому місті. Закінчив Ужгородську ЗОШ №6. Спогади про шкільні роки найтепліші, залюбки спілкуюся з однокласниками, коли видається нагода, бо згадати є що. - Чи правду кажуть про людей, які досягли значних успіхів у житті, що вони погано вчилися в школі? Яким учнем були ви? Загалом я непогано вчився у школі, хоча, мабуть, як і в кожного хлопця, траплялися невдачі. Однак, пильна увага моїх батьків до щоденника не давала мені "свободи маневру” – доводилося сидіти над підручниками, навчатися в музичній школі, займатися в гуртках. Між тим, за власним бажанням я ще відвідував спортивні секції. Тільки тепер, ретроспективно аналізуючи прожиті роки, роблю висновок, що саме принциповість батьків у питаннях навчання, а також строга дисципліна заклала "стратегічний базис” для подальшого життя, в тому числі досягнень у бізнес-сфері. Так само тепер виховую власних синів – чим більше вони будуть завантажені, тим більше будуть дисципліновані і більше встигатимуть. А якщо правильно розподілити свій день – то і на відпочинок з дозвіллям час знайдеться. - Після школи ви вирішили здобувати вищу економічну освіту. Таке рішення не було даниною моді? Аж ніяк. У ранньому віці я зрозумів, що хочу займатися підприємницькою діяльністю, але для цього необхідні базові знання. Ще навчаючись в школі, не попереджуючи батьків, я вступив до ліцею Ужгородської Філії "МІМ-Київ” (Міжнародний інститут менеджмента і маркетинга) та закінчив його з відзнакою. Після цього – економічний факультет УжНУ. Фундаментальні знання необхідні у будь-якій справі. - Чому саме підприємницька діяльність стала сферою вашого становлення і ствердження? Коли визріло це рішення і чи не хотілося спочатку попрацювати у "стабільних” державних структурах чи банківській сфері? Закінчивши навчання, я жодного дня не працював під чиїмось керівництвом. Починав з простих речей, з часом діяльність стала більш масштабною. Поряд з торгівлею та будівництвом зацікавився виробництвом і девелоперством. Таким чином, на сьогодні маю досвід успішної реалізації економічних проектів у досить значній кількості галузей народного господарства. - Що ж, ваша "економічна інтуїція” в нашому краї відома багатьом, а фінансово самодостатньою людиною ви себе вважаєте? Для мене фінансова самодостатність не асоціюється з певною, хай і великою, сумою грошей. Адже для молодої людини, яка прагне чогось досягти, кошти повинні бути засобом, а не метою. Я вважаю, що бути фінансово самодостатнім – це можливість не тільки задумати якийсь нетиповий проект, але й успішно його реалізувати. Від ідеї – до кінцевого продукту. І бажано завершити його так, щоб усі, хто брав у ньому участь, залишилися задоволені. Кожен на своєму рівні ризиків та відповідальності. - Тобто великий бізнес – це і велика відповідальність. А чи не буває важко вам, як ініціатору масштабних проектів, нести цю персональну відповідальність? Якщо скажу, що не важко, то, мабуть, злукавлю. Буває по-різному. Але споконвічно саме чоловік повинен приймати відповідальність за добробут своєї родини на себе. А що природно в історії людства, те природно і в окремих сферах людської діяльності. Тому, на мою думку, той, хто впевнений у своїх здібностях і прагне чогось досягти, не повинен лякатися відповідальності. - Що у підприємницькій діяльності для вас важливіше – процес заробляння, чи кінцевий результат у вигляді певних благ? Мене завжди більше приваблює процес. Коли зароджується ідея, вимальовуються шляхи її реалізації, то саме це і є найцікавішим. Результат, звісно, теж тішить, якщо він успішний. Адже він свідчить, що мета була визначена правильно, а прикладені зусилля виявилися не марними. - А до чого у житті не ставитесь з раціональної точки зору, не прораховуєте, не заощаджуєте? Сім’я, діти, освіта і відпочинок. - Яке місце у вашому житті посідає сім’я? Це пріоритет, основа основ, те, заради чого варто жити. Я пишаюся своєю дружиною і дітьми і завжди намагаюся бути їх гідним. - Ви самодостатня людина, успішний бізнесмен, щасливий сім’янин. Для чого ви зацікавилися ще й політикою? Дехто вважає політику різновидом бізнесу... В одній цікавій книжці я прочитав, що в політику зазвичай йде три психологічні типи людей, кожен зі своєю мотивацією. Перший тип – це гравці, якими рухає жага азарту, другий – бізнесмени, котрі прагнуть створити "універсальний товар”, якого будуть жадати виборці, і третій тип – це особистості, які розглядають політику як середовище для саморозвитку та зміни світу до кращого. Для мене найближчим є саме третій тип. - Хіба вам не комфортно жити? Навіщо міняти світ до кращого? Не все так просто. Адже не можна "якісно” жити у вакуумі, не озираючись довкола. Навкруги дуже багато людей, які заслуговують на краще життя, і не всім я можу допомогти самотужки. Саме тому сьогодні вкрай необхідно спробувати спільно щось змінити, а не пасивно чекати, що ж воно далі буде. Не слід забувати і відомий вислів: "Ви можете й не займатися політикою, але все одно політика займеться вами”. - То ви вважаєте, що можете вплинути на політичну ситуацію? Більше того, я впевнений, що наша команда однодумців вже на неї вплинула. І це лише самий початок. "Фронт Змін” широким фронтом зайшов у політику. - А, до речі, друзі в бізнесі і політиці бувають? У бізнесі їх у мене поки що більше, це факт. Бо там все чіткіше і зрозуміліше. Та й займаюся я бізнесом значно довше. У політиці ситуація трохи інша. Тут не завжди є чіткість і багато речей можуть бути завуальованими. Такий собі "театр тіней”. Однак від цього політика є не менш цікавою. Щодо конкретних справжніх друзів, то після родини це для мене наступна життєва цінність. І я впевнений, що на наші дружні стосунки не можуть вплинути ні бізнесові питання, ні політичні переконання. -Однак, здавна домінує думка, що політика — це брудна справа. Навіть багато діючих політиків з цим погоджуються, але визначення політичного бруду та зла в них дещо різниться. Що для вас є конкретним злом у політиці? Особисто для мене відповідь на це питання проста та ясна: все те, що являє собою моральне зло, є злом і в політиці. - Роберте, яке ваше життєве кредо? Я завжди що обіцяю – те роблю, за що беруся – те доводжу до завершення. -Зрозуміло, але для масштабної діяльності як в бізнесі, так і в політиці часто не вистачає необхідних ресурсів, особливо у сьогоднішні кризові часи. Як ви дієте у таких випадках? Якщо на шляху до цілі у мене починає бракувати конкретного ресурсу, то я дію за відомим принципом Франкліна Рузвельта: "Роби, що можеш, з тим, що маєш, там, де ти є”, а потім ресурс знаходиться і ціль наближається. - Але ж публічній людині, тим більше політику, не так легко дотримуватися своїх слів і принципів... Можливо, для деяких "професійних” політиків це й не зовсім зручно, але як на мене, публічність не дає поблажок, вона навпаки - зобов”язує. - Цього року за вашої підтримки пройшли такі цікаві молодіжні заходи як "Вечірка для вагітних”, "Парад наречених”, "Студентська республіка”, різні спортивні змагання, етно - фестиваль "Гуцульська ріпа”, пісенний конкурс "Кришталеві грона”, "Битва фотографів”, відновила свою роботу Ужгородська дитяча залізниця і це далеко не повний перелік того, що відбулося за сприяння Роберта Бровді і "Фронту Змін”. Для чого все це? Я закарпатець, хочу залишити по собі хороший слід, а життя земляків зробити цікавим, яскравим і змістовним. До того ж, мені не так багато років, тому проблеми молоді, культурного дозвілля, здорового способу життя мені близькі і знайомі. Ще одна ціль – вивести сучасну молодь зі стану аморфності, пасивності, залучивши її до активного життя і корисних справ. Приємно відзначити, що частково це вже вдалося зробити – навколо "Фронту Змін” гуртуються молоді люди, здатні по-справжньому впливати на суспільні процеси і міняти світ. - Чи стала для вас несподіванкою молодіжна відзнака "Меценат року” і як ставитеся до нагороди? Це дійсно приємна несподіванка. Виявляється, за твоєю роботою спостерігають, роблять висновки, високо оцінюють. А це ще більше надихає до роботи і звершень. Лариса Липкань | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |