Ситуація, в яку потрапив 36-річний лучанин Сергій Редька, інакше як трагікомічною не назвеш. Поки чоловік перебував на лікуванні, рідні його... поховали. Запевняють, зробили це без будь-якого умислу, адже не знали, де він подівся. Мовляв, допомогли їм “опізнати” напіврозкладене тіло правоохоронці, запевнивши, що у зниклого і знайденого трупа сходяться відбитки пальців.

В обласний наркологічний диспансер чоловік потрапив 15 жовтня. Сюди його привезли з вулиці. Каже, він сам попросився у цей медзаклад. Пояснює: “Я – “бомж”...

Про своє життя розповідає неохоче. Не приховує, що не склалося воно через любов до спиртного. Колись у нього була велика родина – батьки, брат та дві сестри. Працював електромеханіком у “Волиньліфті”. А потім усе втратив.

У Луцьку в Сергія є рідні – сестра та тітка. Чому не мешкав з ними, розуміє - через свій спосіб життя. Виправдовується: “П’ю, бо так легше”. Ночував, де ніч застане. Хоча з рідними контакт все-таки тримав, час від часу з ними передзвонювався.

Сергій Рак, лікар відділення №2 Волинського обласного наркологічного диспансеру, розповів, що цьому пацієнтові не відразу дозволили зателефонувати рідним - бо чоловік був неадекватний.

– Я наче відчував, що таке станеться, – каже Сергій Редька. – Так і казав медикам, що поки я тут, мене поховають. Коли подзвонив тітці, трубку взяла сестра Оксана. Кажу: “Принеси-но мені щось тепле одягнутися, бо холодно”. А вона мені: “Тобі на цьому світі тепло не було, вже і на тому холодно?”. І мовчок. Мабуть, впала. А через дві години приїхала і розповіла, з якими почестями мене ховали. Навіть сигарети в труну поклали! Я ще пожартував: “А ковбаски з поминального столу чого не привезла?”.

– Та старалися ж зробити все, як у людей, – ледве говорить Оксана, сестра Сергія. – Труну замовили, костюм купили – як годиться. Ми ж не знали, що ховаємо чужу людину. Витратили понад 4000 гривень, якщо не рахувати поминального обіду.

Їй дуже важко говорити про пережите – це ж який шок вона перенесла! Мало того, що пережила похорон брата, то ще й перша з “покійником” розмовляла...

Чому ж трапилася така прикра помилка? Напередодні рідні повідомили міліцію про зникнення Сергія. Через деякий час на даху одного з будинків на проспекті Соборності у Луцьку знайшли тіло якогось чоловіка, тож рідних і викликали у морг для опізнання. Кажуть, труп був напіврозкладеним. За рисами обличчя впізнати чоловіка було неможливо. Але, за словами рідних Сергія Редьки, їх запевнили, що відбитки пальців мерця збігаються з відбитками пальців Сергія. З того все і вийшло...