Це не кінець Помаранчевої революції? Головний результат недільних виборів – те, що вони були вільними і прозорами, як підтвердили міжнародні спостерігачі. А це означає, що виборена «помаранчевими» демократія в Україні продовжує існувати. Тепер Янукович повинен витримати випробування демократією й довести свої відданість її ідеалам, а Заходу варто не відвертатися від України – йдеться в редакційній статті в американській The Washington Post.

Помаранчева революція в Україні вибухнула в 2004 році через спроби російського лідера Владіміра Путіна і його поплічників утвердити в Україні місцеву версію російського корумпованого авторитаризму – починаючи з фальсифікації президентських виборів. Наслідком успішного завершення масових протестів стала хаотична, але функціонуюча демократія, в якій вибори супроводжуються запеклою боротьбою і є непередбачуваними, панує свобода ЗМІ і процвітає громадянське суспільство. Через лише п’ять років від тих подій ключове питання полягає в тому, чи переживе ця демократична система – саме вона запобігає домінуванню Росії над Україною – ще одні президентські вибори.

Добрі новини після другого туру виборів у неділю між Юлією Тимошенко і Віктором Януковичем: демократія вижила. Міжнародні спостерігачі, зокрема від Організації з питань безпеки і співробітництва в Європі, яка засудила вибори 2004 року, похвалили другий тур як проведений «професійно, прозоро і чесно» і сказали, що «він має слугувати надійною основою для мирної передачі влади». Цього ОБСЄ ніяк не могла сказати про останні троє президентських виборів в Росії або про пародії на голосування в багатьох колишніх радянських республіках, які пан Путін прагне інкорпорувати до кремлівської сфери впливу.

Той факт, що пан Янукович – переможець другого туру – був кандидатом пана Путіна у 2004 році, в той час як пані Тимошенко була лідером «помаранчевої» коаліції, викликав зрозумілі, хоч і хибні, розмови про кінець революції. Насправді пан Янукович, якого здебільшого підтримують у східних областях України, засвоїв урок 2004 року; тепер він ідентифікує себе радше з великими промисловцями країни, ніж з паном Путіним. Пані Тимошенко, чий непередбачуваний популізм уже давно дискредитував її в очах західних урядів, минулого року уклала власний мирний договір із російським лідером.

Помаранчевій революції загрожують не кандидати чи їхня політика, а антидемократична практика. У цьому плані найбільшу загрозу наразі представляє пані Тимошенко, якщо вона вирішить відповісти на свою поразку з відносно невеликим відривом позовами до суду і необґрунтованими звинуваченнями у порушеннях. Суттєво постраждала від світової економічної кризи Україна навряд чи може собі дозволити місяці безцільної ворожнечі і політичної невизначеності.

У довгостроковій перспективі пан Янукович продемонструє, чи відданий він ідеям ліберальної демократії. Чи поважатиме він ЗМІ, де працює чимало вільнодумних ведучих з російського телебачення, яких витіснили з Москви? Чи боротиметься він з поширеною корупцією і намагатиметься зміцнити такі інституції, як суди? Чи будуть майбутні вибори знову вільними?

Якщо пан Янукович витримає ці випробування, Україна залишиться суверенною європейською країною – а авторитарний проект пана Путіна буде приречений. Тому дуже важливо, щоб Сполучені Штати та інші західні держави не поверталися спиною до Україною. Помаранчева революція продовжує жити, поки що – але їй протягом наступних кількох років знадобиться велика підтримка і піклування.

Редакційна стаття, The Washington Post (США)

Оригiнал матерiалу:
http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2010/02/08/A…