Чим сьогодні живе Рахівщина?

     Рахівщина живе своїм звичним, але продиктованим об’єктивними               обставинами життям. Звичайно, що не обійшло нас таке явище як "політичний грип» і спекуляції навколо цього. До того ж, як і вся країна, Рахівщина живе в очікуванні майбутніх виборів президента. Абсолютна більшість людей, з якими я спілкуюся, прагнуть і очікують змін.

     Наскільки політично активними є рахівчани?

     Зараз вести мову про політичну активність у позитивному ключі досить важко. Адже щирий і натхненний сплеск такої активності найбільше проявився на майдані у 2004 році. Люди від душі повірили у гасла та ідеї помаранчевої революції, очікуючи швидких змін на краще. Нині ж спостерігається помітне розчарування. Більшість обіцянок, даних на майдані не виконані. Дуже багато зневірених, які кажуть, що від них нічого не залежить, вони нічого не можуть змінити. Але намагаємось переконувати людей. Пояснюємо, що апатія і пасивність лише законсервують існуючий стан речей. Очевидно, цей момент треба переломити і над цим треба працювати.

     Чому пішли у політику?

     Справа  в тому, що я практична людина і хотів би сповна реалізовувати ідеї та задуми, спрямовані на розвиток гірської Рахівщини та Закарпаття в цілому.  Окремі проекти уже почав реалізувати. Однак без політичної підтримки команди фахівців  і однодумців, швидких результатів досягти складно. Лише об’єднавши зусилля депутатів різних рівнів – від Верховної до сільської рад, місцевих голів, підприємців і громадського активу можна ефективно впровадити необхідні нашому суспільству зміни. Мені імпонує «Новий курс» Арсенія Яценюка. Я бачу серйозність і виваженість підходів при формуванні його команди на місцях. У «Фронті Змін» я зустрів цікавих, ініціативних і відповідальних людей, які налаштовані на чітку, прагматичну роботу в інтересах громади,  і за плечима у яких – досвід і конкретні професійні досягнення. З такою командою і таким лідером як Арсеній Яценюк, я не вагаючись погодився включитись у політичне життя.

     Громадськість вас знає як сподвижника розвитку сільського зеленого туризму.  Що вдалося досягти?

     Я займаюся цим напрямом не так уже й давно – з 2005 року. І не маю в цьому жодного комерційного інтересу. Для мене це не бізнес. Сільський туризм — це скоріше соціальний проект, покликаний допомогти незахищеним верствам гірської глибинки отримати заробіток і поліпшити своє матеріальне становище. Хоча, крім самозайнятості населення, сільський туризм є невід’ємною складовою формування привабливого туристичного іміджу Закарпаття, а також важливим засобом підтримки та пропагування самобутніх народних традицій нашого краю. Додайте сюди ж рекреаційний та природозахисний аспекти. Загалом, за відносно недовгий проміжок часу нам вдалося чимало зробити. Принаймні за багатьма критеріями розвитку сільського туризму Закарпаття зараз виглядає не гірше, ніж наші сусідні Івано-Франківська та Чернівецька області.  Регулярно проводимо семінари,  тренінги та інші заходи за участі  гостей з інших регіонів та з закордону. Цього року успішно провели акцію «Пройди світ -2009», а також фестиваль «Гуцульська ріпа». Потенціал сільського та зеленого туризму в Закарпатті - без перебільшення величезний. Інша справа, що на законодавчому та центральному владному рівні  поки що немає належного розуміння, уваги та підтримки у цій сфері.

       Де найбільше гальмуються ініціативи?

     Переважно на місцевому рівні. А це якраз і є найгіршим наслідком законодавчої неврегульованості питання.  Не хотів би називати прізвища, але є зовсім свіжий приклад. Разом з однодумцями розробили передпроектні пропозиції для створення потужного спортивно-оздоровчого комплексу на Рахівщині. І коли тільки почули, що є такі пропозиції з серйозними обґрунтуваннями та науковими викладками, одразу почали роздаватися землі там, де він міг би бути споруджений. Цим самим місцеві чиновники загальмували реалізацію інвестиційного проекту, яким передбачалось створення не менше 500 робочих місць. На жаль, це аж ніяк не рідкісний випадок, коли людей у нинішній владі цікавить не громадський інтерес, а насамперед власна кишеня…

       Що  найбільше імпонує  Вам у виборчій програмі Арсенія Яценюка «Новий курс»?

       Ідея  докорінної модернізації країни на основі проектного підходу, де по кожному пріоритетному напрямку чітко визначена мета, цілі, зважені і оцінені ресурси — матеріальні, людські — це дуже важливо, і це вигідно відрізняє «Новий курс» від інших програм, де задекларовано не те, що потрібно зробити, а те, що люди хочуть чути. Докорінна зміна політичної системи на основі виборів до рад усіх рівнів за відкритими списками. Знищення клановості та корупції, особливо політичної. Формування ефективної та, найголовніше, - відповідальної влади! Врешті-решт – побудова сильної держави, яку поважатимуть власні громадяни і з якою рахуватимуться закордоном. Повірте, гірко слухати численних іноземних гостей, які на прикладі розвитку того ж таки сільського туризму, дивуються й не можуть зрозуміти, - чому ми не спроможні скористатися навіть тими багатствами, якими щедро нагородила нас природа? Чому ті речі, які в Європі мають велику ціну й підтримку держави, у нас занедбані і не розвиваються? Повністю погоджуюсь з Яценюком, що нам потрібно не напрошуватися до Європи в якості «бідного родича», а будувати її у власній країні. Причому починати зі звичайного гірського села…       

       Що  кажуть люди, які  виявляють підтримку «Фронту Змін» і долучаються до роботи у новоствореній партії? Чим подобається їм Яценюк?